Чи всім треба бути принцесами?

Замість епілогу.

Коротка розмова, між Лєрою і її мамою Вікою, коли Лєра призналася, як все було насправді. 

А як не признатися, коли мама Віка й так про все дізналася на суді? А сьогодні ще прочитала запис вчительки в щоденнику.

Ви може не пам’ятаєте, але в цій сім’ї фахівець з виховання - тато Валерій. А мама Віка не вихователька. Їй ніколи, вона консультант і детектив страхової фірми. Там нікого не треба виховувати, всі її й так бояться.

Сама по собі вона дуже гарно вихована і культурна, хоч іноді її бачать то в стріп-барі, то обмотаною скотчем в руках директора банку, то ще якось. Ну робота у неї така.

А про виховання дітей вона багато чула від чоловіка, відомого фахівця з раннього розвитку дітей і зірки ютубу. І в принципі мама Віка знає, що нотації й обвинувачення - то не найкращий метод. 

Та що робити, коли Валерій у відряджені, а в щоденнику таке пишуть?

Ну й от.

Вікторія Я віддам під суд цього негідника. Як він міг тебе відпустити саму бігти вночі через поле?Там маніяки й злочинці на кожному кроці. Я була про нього кращої думки! Ніякий скарб не коштує безпеки моєї дитини. 

Лєра Ма, а якби не відпустив, і стеля завалилася й нас всіх засипало піском, тоді як? Або той землемір проштрикнув мене ножем коли б я заснула від газу? Я ж сама туди впала, ма. Ти чого? Він мене просто обдурив, щоб я їх покинула і мене потім совість не мучила, що я жива, а їх засипало…

Вікторія І чого ти його не послухалась і не пересиділа в кукурудзі? Нащо ти …

Лєра А навіщо ви з татом сплавляєтесь на плотах? Ви могли б перевернутися й втонути, а я була б сиротою, от.

Вікторія Гм, та ми власне… Не суть. Але ж ми живі й ти не сирота.

Лєра От і зі мною нічого не сталося. Про що взагалі тут сперечатися, ма?

Вікторія Ні про що. Сперечатися взагалі непродуктивно. Тепер будеш влітку тільки у бабусі або з нами.

Лєра (плескає в долоньки) Згода. Хочу в Краків! Ну якщо тобі не жаль татової мамусі…

Вікторія Гм…. Ну ти ж слухатимешся.

Лєра Ага. Коли це я не слухалася?

Вікторія Гм.  Ясно.  Ми з татом порадимося ще. А що оце в щоденнику написане, що ти сперечалася з вчителькою і довела її до сліз? 

Лєра Я не сперечалася. І не доводила. Вона сама розплакалася. З власної ініціативи. Я сказала, що вона не в курсі. Хотіла доповнити матеріал. Вона сама просила. Я сказала, що у неї неправильний переклад. І жаб треба не цілувати, а кидати об стіну. Тільки не треба це повторювати в домашніх умовах. І взагалі краще так не робити. Бо по жабі не видно, чи принц або принцеса симпатичні, чи дурнуваті і старші на п’ятнадцять років. Або молодші.  Не знаю чого вона заплакала. Може їй теж якийсь Олексій дістався. Я її втішила, ти не думай. Сказала, що можна розлучитися. Що тепер не треба все життя терпіти шопопало.

Вікторія Ой, всьо. Більше так не роби. Це нетактовно. І це зазіхання на особистий простір. 

Лєра Ясно. Я більше не буду, ма. Я не подумала.

Вікторія Добре. Я їй напишу, що ти все  зрозуміла. Ти ж не радила їй ніяких еліксирів?

Лєра Ні, ма. Мені Сірожа сказав, що продактплейсмент в невідповідному місці дратує покупців. І в школі не можна говорити про алкоголь, не хвилюйся, я все пам’ятаю.

Вікторія (зло дивиться кудись у вікно, наче там може побачити Сергія і вбити поглядом) А з тобою він може про нього говорити? 

Лєра Він в присутності тата й адвоката, ма. 

Вікторія Якби без них, ти б йому вже пиріжки возила в тюрму. Разом з його дружиною. Бідна дівчинка. Така молода й недосвідчена. 

Лєра Я досвідчена. І не бідна. Мені адвокат показав. Там стільки нулів, що я тільки на калькуляторі порахувала.

Вікторія Я не про тебе. Ти точно досвідчена. А про оту бідосю, що вийшла за нього. Знала б вона.

Лєра Ма, вона все знає. Вони пили той еліксир. І вони не можуть бути бідні. Сірожа її врятував від страшного землеміра і жорстокого батька. Розумієш, вона тепер нічого не боїться й у неї виставка. І я несла шлейф, як ти можеш казати, що вона помилилася?

Вікторія (саркастично) Ну раз шлейф, то звісно ніхто не помилився. І не забивав тобі голову усякими принцесностями.

Лєра Ну ма!

Вікторія Добре. Ну серйозно, Лєр. Ти ж розумієш, що як раз ти не принцеса. І що тобі треба гарно вчитися й тренуватися, а не думати, що колись твоя жаба приїде і все за тебе зробить.

Лєра (приречено киває)  Хех. Що, не приїде? А якщо я буду гарно вчитися і виграю оті змагання? І тоді не приїде? І мені як тьоті Софії самій треба буде відбиватися від маніяків, і у мене не буде такої красивої сукні, і шлейфа?

Очі Лєри наповнюються слізьми. І материне серце стискається від безпомічності й жалю. Але ніхто не казав, що виховувати дівчат легко.

Вікторія Я не це мала на увазі, Лєр. Ти не можеш все життя нічого не робити, як та дівчина, і чекати принца. І знаєш, ти точно хочеш, щоб за тебе розправлялись з маніяками, щоб тобі відсували стільця, наче ти сама не можеш це зробити, щоб…

Лєра Мій принц поділиться маніяками. Він не жадібний. Зате сукня, бачила ж яка гарна? Я буду вчитися, я…  

Вікторія Лєра. Я може краще почекаю тата з відрядження? Може він тобі краще пояснить, що не можна чогось робити і якось там дуже  старатися, щоб тебе за це любили й захищали. Ти подивись на себе. Хіба ти сама по собі не варта того, щоб тебе любили? Хіба ти хочеш робити щось таке,чого ти робити не хочеш?