Все знову заплуталося.

Бідна дитина хоче їсти!

Жіноцтво одразу перемкнуло увагу на справжню проблему. І Лєра нарешті змогла викласти правильну версію того, що насправді сталося.

-Ми голодні, бо нас поганий землемір замкнув в підвалі. Він хотів собі Немо, а нас з Сірожею прикопати. Ми брудні тому, що в підвалі повно землі й пилюки, ще й вогко. Я хотіла покликати на поміч, втекла від землеміра навпрошки через кукурудзу й соняхи. Але няня мене впіймала. Тоді я подзвонила одному дяді. І бачу, він все зробив правильно. Тільки ми все одно голодні.

Тут вперед вийшов дядя, який власне й викликав поліцію й швидку. І почувався він поганенько. Бо все інше за нього вже зробив син боса.

Тому дяді було трохи моторошно, коли він думав, що йому за це буде. Бос не відрізнявся терплячістю до промахів. А дядечко сильно прогальмував. 

Сергій почекав, поки батьків представник підійшов, і швидко віддав йому кілька розпоряджень. Зраділий можливості врятувати репутацію, той фахівець  з питань виноробства швидким кроком посунув до сільського винороба, у якого Сергій недавно купував домашнє вино. Де й знайшов зв’язаного діда з кляпом у роті. Досить притомного. І покликав поліцію до нього, поки вона ще тут. І дід розказав під запис, як землемір зв’язав його, забрав раритетну пляшку, наготовану для племінниці,  і пообіцяв неквапну смерть на самоті. Бо всі ж знають, що дід поїхав до Італії. І ніхто його не шукатиме.

Діда провели повз натовп, Лєра помахала йому, а крім неї уваги на старого ніхто не звертав, бо то якийсь нецікавий дід, а тут голодна дитина, яку намагався зловити маніяк, і потім замкнула в підвалі жінка, що не може прокинутись. Тепер всім на рік вистачить пліток і версій.

Лєру підхопили на руки й понесли до найближчої хати. Сірожу й Немо неуважно покликали теж. Ну раз вже мала голосно повідомила, що вони голодні,  їм теж можна йти з усіма до столу. Звісно з  розрахунком, що вони про щось розкажуть , поки їстимуть.

Та Немо з Сергієм навіть зговорюватись не треба було, щоб не вдаватись в подробиці.

А подробиці були такі, що заяву про знайдений скарб вони вже написали й відправили.  Одразу після того, як знайшлась мала.  І заяву про те, хто спадкоємиця.

І Сергій тут передчував судову колізію. Бо власне скарб знайшла Лєра. І має право на чверть знайденого. А заповіданий він прапрабабусі Немо. І якщо опустити деталі, то Немо теж має на нього всі права. А батьків холдинг уже тиждень як має права на землю, де знайдено скарб. На весь отой схил, який, як правильно здогадався Сірожа, був колись відведений під вирощування винограду, з якого й  робилася славнозвісна у вузьких колах есенція.

 І він кусав себе за язика, бо передчував, що в суді буде бійня. Бо Лєра неповнолітня, а у Немо є батьки.  І уже радів, що як раз він спокійно може надати обом дівчатам усі права і постати перед Немо у вигідному ракурсі. Бо ділянка від його імені орендована на сто років. Тобто  все знайдено на його землі.

І згідно його розпоряджень отой посланий від батька завтра ж висадить на схилі відводки, чи як там звуться оті цурки-палки, нарізані з унікальних дідових лоз. І з них почне рости виноградник для Немо. 

Це буде подарунок на заручини.

Лєра батькам не дзвонила, справедливо вирішивши, що спішити нікуди. І що треба гарно подумати, що сказати. І ще гарніше - про шо промовчати.

А Немо сповістила батьків з важким серцем, мала з батьком неприємну розмову й передчувала великі переміни в житті. І зовсім їм не раділа. 

Сергій дивився на сумну Немо і гадав, що вона собі знову щось надумала замість того, щоб спитати в нього. Було образливо.

Одна Лєра  раділа життю, бо перед нею поставили все найсмачніше з того, що кожна господиня змогла приготувати нашвидкуруч або мала в запасі.

А Немо сиділа з дуже рівною спиною і дивилася на пусту тарілку. Їй хотілося плакати й протестувати. Та кругом були сторонні. При них не можна.

І тільки но Сергій встиг покласти на її тарілку свіжого домашнього сиру, як вчувся звук гальм, від якого аж зводило зуби. І всі побачили майже поліційний розворот новенького позашляховика перед самими воротами.

 Дверцята ефектно відчинилися, показалася красива нога, взута в ще красивішу босоніжку на шпильці. А за нею і всі інші принади пещеної і успішної жінки, заступниці володаря знаменитого агрохолдингу і шкільної подруги Сірожі.

-Чого її принесло? - з незадоволенням подумав хлопець, побачивши, як Немо аж зіщулилась.

Він миттю уявив, що відчуває кохана, споглядаючи це осяйне видіння одразу після того, як ще навіть не зовсім витрусила пісок з волосся й не поміняла одяг, вимазюканий в пилюці й павутині.

Тому Сергій моментально схопив її за руку із зовсім не ідеальним манікюром і грізно подивився на Софію.

Та що тій фіфі його погляди, він їй не бос.

Софія легкою ходою підійшла до Сергія, нахилилася  й ніжно поцілувала в щоку - так швидко, як голодна кобра, що хапає смачну мишу.

Він закам’янів. Вже багато років Софія не дозволяла собі нічого подібного, та й до того, як вони вирішили не одружуватись, не балувала його подібними виявами приязні.

- Це жужу неспроста. - подумав Сергій, міцніше обіймаючи принишклу Немо.

- Познайомтеся, дівчата. Це Софія, підлегла мого батька. А це Немо - просто принцеса і в майбутньому керівник виноробного  господарства цього теруару, якщо я правильно висловився. - проказав він світським тоном.

Немо непевно кивнула, бо зовсім не була впевнена, чи  в статусі принцеси одержить на це дозвіл і справді буде тут займатися відтворенням знаменитого еліксиру. Бо скоріш  батьки їй заборонять займатися низьким промислом. А от впевнена вона була в іншому. Сергій все одно зараз поїде в Київ. Можливо з цією дорослою досвідченою красунею.  І Немо з ним може ніколи більше не побачаться.

Софія наче тільки-но побачила Немо і тонко посміхнулася, бо зацінила жарт гумору від долі.