Всі версії того, що сталося вночі

Поліція нарешті доїхала. І вусатий капітан добродушно пояснював менеджерові, що поставив на вуха весь відділок, як він негарно вчинив.

- Ну от бачите, шановний. Всі знайшлися.  Поліція не повинна розшукувати пару, яка ночувала не вдома, а в якомусь іншому місці. І я всього лише сільський поліціянт. Звідки мені знати, може в городських так заведено, щоб кохатися й напиватися десь в грязюці?

- Я дуже прошу без натяків. І дуже радий, що вони знайшлися. але...

- Але якщо дівчина неповнолітня, я складу протокол. - з притиском продовжив капітан. - Не треба плакати, громадянко. А треба думати, з ким випиваєте.

Менеджер зрозумів, що треба викликати адвоката. І мав слушність.

- От бачите. капітане, що буває, коли не спішиш на виклик, поки не вип'єш ранкову каву, чи чим там похмеляється сільська поліція? -  сталевим голосом спитав Сергій. - А воно так буває, що за вас небезпечного маніяка й бандита спіймають якісь п'яні городські. А шестилітня дівчинка, на пошук якої ви повинні були виїхати ще з ночі, досі не знайдена. Вами.

-  Не поспішайте, громадянине. У нас в лісі немає хижаків. А маніяка ви - ха-ха - самі зловили. Давайте все під протокол.

- Ні, капітане. Давайте шукати дитину. Бо я вам влаштую підвищення навпаки. Я це можу, хоч вірте, хоч ні.

- Яку дитину - чи не оту замазуру? Щось мені підказує, що вона ваша. Є у вашій зовнішності щось спільне.

Сергій озирнувся і побачив невеличкий натовп з місцевого жіноцтва. А Лєру не побачив. Бо стояв внизу, а капітан на ганку будинку, в якому жила Немо. І хлопець ясно уявив, що жінки схилилися над Лєрою, яка чи то непритомна, чи взагалі нежива.

Якби Лєра знала, що її уже шукають, то може б зробила щось, щоб привернути до себе увагу.  Але вона скинула проблеми на дорослих, придумала продовження своєї власної казки й заснула. 

Цей погріб був значно комфортніший, ніж винний. Тут було сухо, й сліду плісняви й пилюки не було на гарно побілених стінах, підлога теж чиста. Але чомусь малій він подобався значно менше, ніж той, який вона знайшла і який тепер мав їй належати разом з усіма привидами, джинами й таємницями.

Мала сиділа на нижній сходинці дерев’яної драбини й перебирала найяскравіші моменти своїх пригод, якими дуже скоро хвалитиметься вдома. Бо вроджене почуття справедливості підказувало - їй і так відсипано цього літа більше, ніж іншим дітям. Тому більше її тут не залишать і моментально повернуть додому. А  там які пригоди, крім холодного морозива? 

Це літо було найцікавішим в її житті. Небезпека раніше була лише словом, відомим від дорослих, але позбавленим змісту. Небезпечно їсти холодне морозиво, визирати з вікна третього поверху й розмовляти з незнайомцями. Вона все це не раз робила, і нічого жахливого не ставалося ні з нею. ні з незнайомцями.

Але зараз були  зовсім інші відчуття - спрага, легкихй острах, шалена цікавість і спортивний азарт. 

Знав би про це її батько, що сам дбайливо виплекав таку  реакцію, а тренер з плавання додав свою долю.       

І тепер ніщо не могло похитнути  дитячої впевненості в тому, що неприємності бувають з іншими. А Лєра - чемпіонка й переможниця. 

І власне для неї відповідати викликом на виклик було не так цікаво, бо звично. А от взнавати щось нове - то зовсім інша справа.

Серед нового були вигоди у дворі. Так назвала їх  бабця, що виїжджала до невістки глядіти онуків, коли передавала ключі. І цей досвід був просто екстремальний. Мала нікому не призналася б, але вона боялася павуків. А в тих вигодах жив один величезний, з хрестом на спині. 

Лєра не любила мух і розуміла, що павук корисний, але завжди боялася, що він спуститься й заплутається у волоссі. 

Так само неприємно було їй і у винному підвалі, бо павутини там було неміряно. І вона заспокоїлася тільки тоді, коли Немо сказала, що то давня павутина. Всі павуки пішли звідси, бо мух тут нема. Але гарного й цікавого виявилося набагато більше. Привиди, лабіринти.картини  Немо,і сама Немо, справжня зачарована принцеса. Правда ота жаба на ім'я Олексій...

Зате хлюпатися руками в бочці з дощовою водою було прикольно. І їсти цілими днями самі не корисні, але такі смачнющі чипси - з медом, молоком і просто так - теж гарний досвід. От тільки батькам не похвалишся.

Треба все ж буде сказати татові, що шпинат - то добре. Але нехай іноді купляє й чипси. 

І ще нехай купить те вино вічного кохання.  У Немо його тепер багато.

Бо Лєрі було дуже страшно після того, як Немо розказала про свою прапра. Вона  розлучилася з принцом. І потім вони померли вдалині одне від одного, може й не в один день. І на їх могилах не виросли трояндові кущі - один з червоними квітами, а один з білими, і не сплелися вітами, щоб принцу і його коханій не було сумно. 

А їх дочка росла без них. І не було навіть Сірожі, щоб купив їй чипсів і здав одяг в пралку.

Тож нехай обов’язково куплять те вино. І вип’ють. А то ще розлучаться. І що тоді Лєрі робити?

Он Сірожа казав, як натерпівся, коли спочатку його забрали в мами, а потім в татка. А потім почали женитися з ким попало. Насилу помирилися. 

Лєра бачила ту красуню, його маму. Така сумна. Бо вони й зараз сваряться. Їм теж треба того вина. А Мишковим батькам, мабуть, ні. У них все добре, але на всяк випадок…

І нехай куплять їй. Вона поки що заміж не збирається. Той противний принц-жаба досі не з’явився на білому коні. Та нехай буде. Бо вона теж не хоче терпіти оті всі дурні страждання, які нащось треба терпіти через кохання, а потім розлучатися.

Лєра, як бачите,  була дуууже запаслива й розумна дівчинка. Вона й зараз така.

І тому нічого не залишила без уваги.

Вона не заснула, поки не склала історію про те, що тепер Немо знайшла свого лицаря на могутньому джипі. І серця її прапра тепер спокійні, вони з’єдналися якось, Лєра ще не придумала як - може переселилися до Немо з Сірожею. А може залишилися привидами, тільки тепер живуть разом у тому примарному Замкові, що стоїть над підземним ходом. Лєра його точно побачила на мить - перед тим, як Місяць виринув з-за хмар. Він красивий, з білими мармуровими сходами й тонкими високими баштами. Там прапра вдвох буде гарно.