Все погано, але ніхто не боїться.

Лєра згрупувалася і навіть не дуже вдарилася. От тільки смартфон вилетів з кишені й знайти його , возячи в темряві руками по підлозі, вдалося не одразу.  А руки потім довелося витерти об комбез. 

- Фу. Добре що ніхто не бачить. - подумала мала й обережно ввімкнула смарт. Численні тріщини пересікали екран, але телефон працював. Лєра подивилася на останній виклик. І натисла на цей номер.

Чути було погано, зв’язок переривався. І пояснити чужому сонному дядькові, що вона не Сергій і що з Сергієм трапилася неприємність, тому вона за нього і  передає Сірожині настанови, малій вдалося не зразу.

Але невідомий дорослий зрозумів, що він все це вже чув від сина свого боса. І вони ж домовилися, що зранку він їх витягне. Він не ідіот, щоб впускати шанс врятувати Сергія. Бос таке оцінить. Нащо було цій дитині передзвонювати - зпросоння не зрозумів. Зате знав, що сонний водій на дорозі  або вбивця, або самовбивця. І що посидіти ніч в підвалі неприємно, але не смертельно.

І тільки встиг сказати, що на превеликий жаль його машина поламалася в дорозі, й зараз знаходиться в ремонті, її до ранку обіцяли полагодити.  Але він спробує доїхати попуткою, раз таке діло.

- І де це все? - подумала Лєра. - А чого ніхто не питає де ти, дівчинко, що з тобою, може ти хочеш пити й вмитися...

Може того, що на самому початку запитання телефон  остаточно розрядився? Але Лєра по голосу і манері дядечка запитувати про важливе відчула, що він якось вже сам розбереться. 

Тож цю частину завдання вона виконала, хоч раніше  з маскуванням налажала. 

А що дуже хотілося пити, то таке. На жаль то були обставини, які не зміниш. Поки що. 

Тому мала почала сама собі розповідати казку про привида-принца і його вічне кохання до прекрасної принцеси. Там був і еліксир кохання, який сховала підступна няня принцеси, і злодій, що хотів приворожити кохання до себе, і звісно одна найхоробріша принцеса, а може піратка чи розбійниця, Лєра ще не вирішила.  І оця дівчина звісно всіх врятувала. Здається всіх. Це знають тільки численні закрутки, що акуратно стояли на чистих полицях цього підвалу. Настільки чистого, що тут навіть павутини не було.

І до речі це відняло в підвалу чотири зірки з п’яти, бо Лєра тепер була досвідчена і добре знала, який вигляд повинні мати страшні підвали зі скарбами. Та закрутки нічого не скажуть. А Лєра під кінець цієї думки уже спала сидячи на нижньому щаблі драбини.

Тим часом Сергій з Немо, які зараз переживали за Лєру значно більше, ніж за себе, скоріш здогадалися, ніж почули, як землемір накрив чимось отвір в підлозі.

Сергій одразу уявив, як злодій,  мабуть, з допомогою саперної лопати притрусив все піском. Бо стало неприродно тихо. Так тихо, що вони чули тихе дихання й стук серця одне одного. 

Тим часом землемір, нарізавши мисливським ножем гілок шелюги, максимально розрівняв  ними сліди своєї роботи й присів відпочити, дивлячись на годинника й очікуючи, поки його наївна спільниця засне від свіжих крапель, хехе. Вона проговорилася, що її прадід був тут колись управителем. І тепер він точно знає, хто з двох жінок в його справі зайвий.

Все нібито непогано складалося.  Він привіз флакон з зовсім іншою концентрацією снодійного. І дебела Марі не мала прокинутись без лікарського втручання в найближчі години. А якщо втручання не буде, ну  значить не буде. Що ж, непогано поки що. На одну долю більше. А якщо Немо пручатиметься, то й на дві. Того придурка і його дочку ніхто не шукатиме, вони тут на три тижні. Немо теж раніше двох тижнів навряд почнуть шукати. 

Вони могли викликати підмогу. Та до ранку сюди ніхто не доїде все одно.

Ех. Немо краще б залигити для себе. Може все ж спробувати газ? Приміщення там невелике, то тільки стеля висока. Тепер підвал ще й наполовину засипаний піском. Троє їх там, кисень скоро закінчиться. Набереться вуглець. Втрата свідомості була б гарантована, якби не вентиляція, хоч і поганенька.

А якщо  у вентиляційний отвір заткнути, хоча б курткою, і встромити туди шланг від балона… 

Гм. Може Немо й та дівчинка й не вийдуть з коми, бо на молодого бугая газу треба багато.

Ну й чим він ризикує? Той здоровило все одно ослабне від кисневого голодування, нанюхається газу, і в темряві взагалі буде безпомічний. Та й він крім кулачиськ не має, чим боронитися.  Він точно не проблема.  

Проблема - чи залишати дівчисько в підвалі, чи все ж... Все можна буде звернути на бугая. А він уже нічого не заперечить.

Потім можна буде натиснути на Немо, а дівчисько десь прикопати. Після того, як… А на Немо буде компромат. Вона стане спільницею - це батіг. І матиме більшу долю, це пряник.

А няня Марі все одно вже не зможе нічого заперечити. Хехе.

Землемір знову противно засміявся. 

А сміх до завершення справи, як завжди стверджував Сергій - перша ознака невдахи.

Землемір сидів біля печери, курив, струшуючи попіл в спеціальну жерстянку, щоб не залишити слідів. 

Життя поверталося до нього обличчям, а не тим, що зазвичай. І це обличчя посміхалося. 

А коли докурив, акуратно засунув бичок у жерстянку, а жерстянку в кишеню. Він притулився до колеса, ще якийсь час дивився на небо, яке уже повністю очистилося від хмар. Потім рішуче встав і направився за газовим балоном до хати Марі, няні Немо за легендою для селян і його давньої спільниці у пошуках унікальної колекції.  

Кроком звичного до пішої ходьби землеміра він уже скоро дістався до потрібного будинку. Прислухався.  З хати діда ні звуку. 

Зайшов у дім. Посвітив ліхтариком. Няня спала і навіть похропувала уві сні.

Землемір взяв на кухні новий, тільки но заправлений газовий балон.

- Важкий, мерде. - сказав він чи то сам собі, чи балонові. І потяг його на плечах до підземного ходу, який нарешті сьогодні випадково знайшов - оли сміявся з тих невдах і оступився. Хід непогано зберігся. І місця там для майбутнього виносховища вистачало з запасом.