Всі Лєрини таланти і одна няня

- Пробач, Лєро. Я не так висловилася. Не сторонні. А ті, хто не має відношення до того, що тут колись сталося. До того, хто поклав сюди ці книги й еліксир.

- Ти, виходить, маєш. - Лєра явно образилася. - А я виходить - ні? Це я все знайшла. І ця печера моя. От!

- Десь так і виходить, Лєро. - дуже серйозно сказала Немо. - І це все міняє. Ти це знайшла. І маєш право на чверть того, що тут зберігається. І я тебе дуже проситиму не претендувати на рукописи. 

- Не треба мені твоїх брудних рукописів. Я хочу підвал. Я його перша знайшла.

- А оті пляшки, що на полицях, хочеш? - вкрадливо спитала Немо.

- Там джини? - зраділа Лєра. - Так от нащо печеру сховали й закрили!

- Можна й так сказати. Хочеш? 

- Не хочу. - розважливо сказала мала. - Ма не дозволить тримати джина в квартирі. А спочатку випустити, а потім кинути, то було б неправильно. Бездомний джин, знаєш...

- Лєр, ти влізла в щось дуже цікаве. - подав голос Сергій. І я на твоєму місці почекав би адвоката і розповіді Немо. А на твоєму, Немо, не намагався б дурити малу. 

- Я не намагаюся. Тільки підвал точно цінний. А як зберігся еліксир - ще невідомо. Яка його вартість, якщо він має тільки історичну цінність і не виправдав сподівань винахідника?  Ви краще послухайте. 

Нарешті вони всілися, зробивши за порадою Сергія маленькі лігвища, щоб одразу й заснути, і залишивши ввімкнений на одну позначку ліхтарик на столі. Бо зранку він не знадобиться, а зараз дівчатам з ним якось веселіше.  Світло від нього підіймалося уже досить тьмяним конусом до стелі, й від нього темрява за межами світляного кола ставала ще густішою. 

Лєра була зачарована пригодою й обстановкою і не могла дочекатися розповіді Немо. Вона була впевнена, що там обов’язково буде про принца-привида.

Немо, яка все ще не наважувалася випустити з рук знайдені папери, так глибоко зітхнула, що наче схлипнула, і приготувалася підтвердити найкращі очікування Лєри.

Як  раптом зверху в кривому овалі проломаної стелі з’явилася тінь, ще темніша, ніж навколишня напівтемрява. В руці тіні з’явився ліхтар, промінь якого пробіг по тій частині підвалу, яку міг дістати. 

Тобто по столу з неробочою лампою і тьмяним ліхтариком і зачинених дверях. 

Сірожа, як справжній параноїк, притиснув до себе дівчат, щоб не пищали й не виказали себе. 

Лєра звісно й не думала верещати. Крізь примружені повіки вона уважно стежила, як промінь ніби прилип до столу, де виднілася серед пилу чиста пляма, потім повільно перемістився край стелажів, що був ближче до виходу. І тепер дівча уже роздивилося, що вони заповнені пузатими пляшками , припорошеними пилюкою так сильно, що контури ледве вгадувалися. І що в тих пляшках, здогадатися було неможливо, але Лєра вирішила, що там принцові ліки від розбитого серця. А чому ж ще бути в таємничих сирих підвалах, до яких веде дорога-лабіринт?

- Є тут хто живий? - вкрадливо спитали зверху.

-Здається це землемір. - подумав Сірожа, який чув від приїжджого лише пару слів, і то давно. Просто забагато надивився сьогодні на цього типа і його лопату. Але погляд на Немо чомусь підтвердив підозри. Вона зіщулилася й тісніше притулилася  до Сергія. 

- Немо, я зараз кину вірьовку і ти по ній вилізеш. Або просто вхопишся, і я тебе витягну. Я знаю, що ти тут, дівчинко. Немо вперто мовчала. Сергієві здалося, що вона навіть дихати перестала. 

Мала з цікавістю дивилася на цю сцену і затуляла носа й рота рукою, бо дуже вже хотілося чхнути.

- Немо, це твій останній шанс Ти мене погано знаєш. Я не дам тобі можливості мене надурити. Ти щось задумала. Хочеш бути засипаною піском? Ми тебе відкопаємо звісно. Через кілька днів. Коли - хехе - знайдемо. Пляшкам не корисно бути на такій спеці. Вибирай. Або ти вилазиш, і ми вдвох заявляємо про знахідку, або я один знайшов підвал.  І тебе в ньому. На жаль засипану піском. Гарантую - ми одружимося, щоб ти не була скривджена. Я нащадок. Все одно мені належить це все. А тобі тільки чверть, бо ти ніхто.

Мовчання було відповіддю.

- Що ж. Мені дуже жаль. Крикнеш, як передумаєш. І не сподівайся, що відчиниш двері.  Я сьогодні нарешті знайшов хід. І двері надійно зачинені. Вони тільки зверху дерев’яні. А всередині сталь. І одвірок сталевий. Гарна німецька робота. Ключ тільки в мене.  Навіть щоб копію виточити треба немалий час.  Так що  або ти кричиш, що згодна, і ми одружуємося й володіємо скарбом. Або прощай, моя любов. Мені буде дуже не вистачати тебе.

Мовчання було наелектризоване погрозами й таємницями. І розірвалося бомбою, коли мала все ж не витримала й чхнула. Акустика в підвалі була гарна. Але визначити місце, з якого чхнули, було неможливо. Бо сиділи  бранці підвалу звісно не під дірою в стелі. А світло ліхтарика туди не досягало. Тому що світло розповсюджується по прямій і не може згинатися назад. 

- Ну як хочеш, моя мила. - весело й зловісно сказав землемір і захихотів.  

І чимось сильно гупнув по підлозі, від чого на бранців посипався пісок. Потім ще щось гупало. щось важке тягли по підлозі печери, яка насправді була стелею підвалу. Знову щось впало, землемір лайнувся. Лєра задумалася, що б мали означати слова, сказані таким сердитим тоном.

Знову посипався пісок, але він не дістав і до половини відстані до отвору в вишині. 

Потім концепція землеміра помінялася. Він повідомив, що не так, так інакше. От він притягне зараз  якісь двері від сараю, ними  закриє отвір, а зверху насипле пісок. І ніхто нічого не знатиме й не почує криків про допомогу. І щоб його мила за цей час подумала і передумала. Або не передумала, йому більше залишиться. Засміявся, мов псих, і рушив кудись.

Зовсім скоро звук його кроків стих. 

Сергій розумів, що з них трьох лише Немо має шанс залишитись в живих, якщо цей псих повернеться зі зброєю. І то не факт. Тому малу треба будь-що звідси відіслати. 

Він приклав пальця до вуст, щоб привернути увагу. Немо дивилася на нього з повною довірою, і це зобов'язувало.