Всі принци схиблені на коханні, правда Немо?

На ранок наступного дня дощити перестало. Сергій з малою поспішили до діда, в якого недавно купували мед і вино, щоб зустрітися з Немо, віддати їй парасольку і заодно поповнити запас овочів і молока. Тому що Немо вжахнулася, коли дізналася, що вони харчуються самими чипсами. Й пообіцяла щось приготувати у них вдома, в печі на дровах.

Немо треба було тільки зайти в сусідню хату, тому вона була у діда значно ранішу. Спішила і хвилювалася, бо все більше відчувала провину через те, що стала мимовільним приводом для крадіжки. Бо вино виявилося на диво якісним.  І було вартє грошей, яких Сергій за нього заплатив, до останньої копійки. І дуже зраділа нагоді трохи задобрити свою совість. Вона вирішила відшкодувати вартість вкраденого вина вигідними  закупами й приготуванням смачного обіду. Хоч терпіти не могла ні куховарити, ні торгуватися за те, що купує. Батьки навчили свою принцесу раз і назавжди - або бери, що тобі треба й плати його ціну, або проходь повз. А торгуватися - то принижувати і себе, і те, що тобі сподобалося.

От тільки платитиме Сергій. А вона його пограбувала на значно більшу суму. 

В передчутті зустрічі з чоловіком своєї мрії і майбутніх кулінарних подвигів Немо прибігла до сусіда, прискіпливо оглянула прямо на городі все, що намітила. І тепер густо червоніла, збиваючи ціну на городину. Бо дід був явно не з тих, хто дере три шкури з покупців.

А він посміхався і трохи збавляв ціну, бо знову мав з ким погомоніти про минуле. Ну і про те, який він вправний винороб.

Немо прикушувала собі язика, щоб не викликати підозри, але не стрималася.

- Дідусю, я вивчаю виноробство, тож цікавлюся не просто так. - швидко заговорила вона, щоб не було путі назад. -  Мені казали, що у вас власний винний погріб, і ви продаєте вино. Я знаю, що секрети коштують дорого. Але ми могли б обмінятися знаннями. Бо грошей у мене не багато. І няня не схвалює, коли дівчина цікавиться вином…

Тут вона знову почервоніла, бо не дуже вміла брехати. І тому що побачила Сергія ще здалеку й засоромилася, бо він міг почути її торг і погано  про неї подумати. Але може дід продасть їй ще пляшку, і вона якось непомітно її поверне до шафуки, звідки було вкрадене ту, вчорашню?

- Може у вас є на продаж чи обмін ваше знамените вино, про нього все село знає і навіть в райцентрі - полестила старому  дівчина.

- Поділитись можна. І обмінятись. Тільки секретів не знаю. - розвів руками дід. - То батько мій на цьому знався. А дід і прадід встигли попрацювати в самого того дивака, що робив еліксир кохання. Тож роблю, як навчили. А чому і нащо - не знаю. І чому раз виходить, а другий ні - не знаю теж.

- Так буває дідусю і з тими, хто все знає, ви кажіть. А я вам теж може щось підкажу.

- Мені вже не треба. Їду звідси. На пенсії буду чуже вино пити. А своє все-все продав, одну пляшку залишив. Не мого виробництва. Ще батько розливав той врожай. Повезу її племінниці в Італію. Вона там виходить заміж і зве мене до себе. Він удівець з дітьми. Їй точно треба того еліксиру. Ходімо в хату, покажу ту пляшечку.

Мала Лєра, що встигла прибігти й отримати від діда сніданок, пригощалася ним і слухала, про що гомонять дорослі. Той хто її не знав, міг би подумати, ніби слухає вона неуважно. Мала не втрачала нагоди з'їсти щось не Сірожиного приготування, і  наминала холодну картоплю з кислим молоком так, що її батьки б очам не повірили, якби побачили. 

Та це не заважало їй тримати очі й вуха відкритими. Ма завжди казала, що смачно поїсти - гарне задоволення, але взнати щось нове - значно більше.

А тут обидва задоволення одразу.

- Буває, що й везе. - думала Лєра, облизуючи ложку. - але оце вже занадто.

Зараз вона була неприємно здивована. Їй мало не перебили апетит. Бо дідусь нащось показав їм пляшку найбридкішого виду.

Лєра проковтнула шматок картоплі не розжовуючи й мало не вдавилася, коли побачила таке неподобство. Все ж ці дорослі  - куку. Ну не всі, а більшість. Дідусь здавався таким нормальним, таким розумним.

І що він робить, нащо це сюди притяг?

Фу, павутина й пил! Хоч би обтер перед тим, як  гостям показувати. Мамуся завжди обтирає пляшку, яку виймає з холодильника. А оце - просто жах. 

Лєра б не насмілилася й підійти до такого страхіття. Цей дід що, зовсім нічого не боїться? Мабуть, вкрав пляшку з якогось гігантського гнізда величезних павуків. Дуже хоробрий, тільки дуже безглуздий вчинок. А пляшка дивна -  сама пузата, а горло вузьке й довге. Зверху чимось коричневим залито, наскільки можна побачити під пилюкою. В таких пляшках зазвичай сидять могутні, дурні й злі джини.

- Так от чого вона така брудна - здогадалася Лєра. - То її колись давно викинули в якийсь павучатник, щоб ніхто не знайшов.  А дідові більш за всіх треба.  Зараз випустить джина, і наробить лиха.

Лєра хотіла попередити дорослих про небезпеку, але з повним ротом картоплі говорити - зась. Тато завжди казав, що не можна говорити з набитим ротом.

І мала почала пережовувати так ретельно, що  Немо  їй навіть сказала - не треба поспішати, нехай спокійно доїсть, вони почекають.

Лєра вказала пальцем на пляшку. Так, це некультурно. Але тато казав, що коли мова йде про порятунок світу, можна трохи відійти від правил.

Немо глянула на пляшку й схвально кивнула.

- Так, Лєро. Це дійсно дивовижа в наші часи - пляшка, що зберігалася в справжньому підвалі пів століття за всіма правилами. Коли тебе твій принц поведе до ресторану, і ти побачиш таку закіптюжену пляшку, знай - йому для тебе нічого не шкода.

І раптом подумала, що Сергій купив свою машину за може й менші гроші, ніж цю пляшку оцінили б на аукціоні. І що її жарт, мабуть, був дуже нетактовний. І він ще не дай Бог подумає, ніби вона зустрічатиметься тільки з принцами, що можуть купувати вино, яке він собі не може дозволити... ой, що вона наробила...

Сергійі гадки не мав, про що думає Немо. Він просто кивнув, підтверджуючи все сказане. Бо всю ніч прокрутився, думаючи, яким дурнем себе виставив, коли  дав дівчатам  втягнути себе в ті вчорашні суперечки. Як пацан. Немо тепер з нього сміється. А повинна ним захоплюватись.  І тепер він вирішив показати себе дорослим і поблажливим. І саме тому не скаже, що то не від того залежатиме, чи шкода принцеві для Лєри унікальної пляшки вина. А виключно від того, чи принц досить грошовитий пацан. Бо відвалити тисяч десять не наших грошей за вино може не кожен.