Тут зі злочинністю не все так гарно, як здавалося.

Дорога до чужої непривітної хати, яку ні Сергій, ні Лєра навіть подумки не могли назвати домом,  проходила під суто жіночу розмову Між Немо й Лєрою. Слова, сказані милими дівочими голосами, були одними  з наймоторошніших, які Сірожа до цього дня чув про вибір судженого.

Почалося з того, що мала сказала новому знайомому, можливо принцові інкогніто, Олексієві, що невдоволена його поведінкою. Він міг би раніше сказати, що на пів року молодший. І вона б пішла далі шукати більш придатного для неї принца. А не цілувала першого-ліпшого.

І понеслося.

Ні, спочатку тільки Олекса образився на те, що його назвали малечою під таким сумнівним приводом.

Але ж це Лєра і Немо. Дві заучки, дві вундеркіндки, дві відьми просто!

Лєра полізла в гугл і виявила, що жаби живуть близько десяти-дванадцяти  років. Тобто чотирирічний жабі, як моментально здогадалася Немо, насправді за людським виміром тридцять?

- Скіки?  - некультурно верескнула Лєра. І категорично відмовилася від принца, бо він старий!

- Правда ж, Немо,  не можна мати справи зі стариганами?  Ну тобто якщо вони набиваються тобі в принци? То ж ніби вийти за Кощія, еге ж? - задала вона ці риторичні питання виключно найавторитетніший знатокині з піднятої  теми. Ні Сергія, ні Олексу ніхто й не думав ні про що питати.

Принц-жаба плюнув собі під ноги й заявив, що він нікому не набивався, нікого не вмовляв цілувати жаб, а до того ж тепер у Лєри будуть бородавки. 

І так їй і треба. Бо відьма без бородавок  - ще не справжня відьма. Він противно засміявся і втік до бабусі, поклявшись, що слова не скаже з дівчиськом, яке цілується з жабами. І  всім про неї розкаже.

Лєра стенула плечима й повідомила, що всі хлопчики  - дурні й блазні, з ними неможливо говорити ні про що розумне й логічне. Навіть сусід Мишко не може більше кількох хвилин виносити її логічні й об’єктивні доводи. Відразу злиться, а іноді лізе битися.

І щоб між ними не було непорозумінь, доводиться з ним розмовляти як з оцим ведмедиком, у якого одна тирса в голові. Тобто про щось нескладне. Типу чи є життя на Марсі.

А як щось складніше, типу  яка сукня більше пасує до кедиків, так зразу  і підвисає.

- Вони тупі, правда ж,  Немо? - спитала мала. Але це зовсім не було схоже на питання.

Сергій не бачив, як Немо приклала пальчика до уст і осудливо похитала головою. Тому був впевнений, що його вважають тупим. І спершу хотів забитися на три щиглі, що підбере сукню до кедиків краще за цю заучку, та потім вирішив не принижуватись і гордо промовчав.

Олексій через ці недолугі звинувачення образився на все життя тобто до наступної зустрічі. Але відповісти про сукню й кедики правильно так і не спромігся. І втік під єхидний Лєрин сміх.

Сірожа й сам відчув неабияке роздратування, а себе -  ображеним дурним твердженням, що він ніби то старий. 

Ну тобто не він, а жаба, тобто йому ж теж тридцять. 

Особливо його вкурвило після того, як Немо простодушно сказала Лєрі, що читала про ідеальну різницю у віці між подружжям - це три роки. І не важливо в цьому випадку, хто старший, а хто молодший.

І він знову не бачив, як Немо змовницьки підморгнула малій, а та згідливо кивнула у відповідь. І далі дівчата обговорювали щось інше, чого Сергій не чув, бо від гніву у нього зашуміло у вухах.

Це він старий? Ну тобто для малої він, мабуть, і справді старий, тобто дорослий. 

Ну нехай, вона ж зовсім  дитина. Вона молодша, ніж те вино, що вони купили недавно. Що з неї взяти. Тільки от Немо молодша за нього не на три роки, а більше. Тобто він що,  старий і для неї? От же ж видумала. 

- До речі, - лекторським тоном раптом видав він. - Нормальні люди не беруть шлюб раніше тридцяти, ясно тобі, Лєро?

- Не ясно. - відповіла капосна дитина. - По-перше, не ясно, що таке норма в цьому випадку. По-друге - не ясно, добре це чи ні - бути нормальним. По третє мої батьки одружилися раніше, вони однолітки й народили мене, і…

- Я знаю, ти мені вже це казала. Тільки ти б бачила, чого їм коштувало тебе виростити до трьох рочків.

То тепер ти така вумна, а раніше…

- Ти брешеш! - розсердилася Лєра. - Вони кажуть що то найкращі й найцікавіші роки їх життя.

- Нехай кажуть. - почав було сеанс викривальної пропаганди Сірожа. Бо він завжди відрізнявся делікатністю цеглини, що падає на перехожого з  даху, тільки був трохи менше сентиментальний.

Та історія, у якій мама Лєри була замотана скотчем, а потім відвідувала стріп-бар, уже вертілася на кінчику Сірожиного язика. 

Як раптом він замовк, подумавши, що Немо може скласти неправильне уявлення про нього і його роль в тій пригоді.

- Взагалі, мала,  все індивідуальне. Чула про таке?

- Чула. - призналась завжди інтелектуально чесна Лєра. - І все одно не маю одружуватись з тридцятилітньою жабою, навіть якщо вона принц. Тобто він.

- Ну й не одружуйся, огризнувся знову ображений Сірожа. Тобі до речі ніхто нічого й не пропонував.

- І не запропонує - замогильним голосом промовила Лєра. Бо я зараз наче та Попелюшка до того, як її знайшла фея-хресна. Тобто брудна. А воду добувати ми так і не навчилися. Одяг можна здати сусідці в пралку. А от мене в пралку вже не засунеш. А тебе й поготів. - мстиво додала вона.

І Сергій усвідомив, що Немо цілий день його бачила, і могла навіть відчути запашину, яка дозволена тільки у спортзалі. І то - тільки поки не дійдеш до душової.

Невдобно вийшло.

Сірожа раптом подивився на себе і на малу новим поглядом. Він завжди собі подобався. І мала теж була наче нічого так, здорова, рум'яна й доглянута. Він зранку розчесав її й зав’язав чотири хвостики. Досить симетрично. Але все інше... Колінка, п’яти, руки, трохи вимазана ягодами щока… 

А сам він...  ой-йо…

- Тобто як це - добувати воду? - зацікавлено спитала Немо. У вас немає водогону або хоч колодязя?

- Колодязь у нас як раз є. Але як ним користуватися, коли то відро губиться, то ручка крутиться так, наче хоче вбити?- ябедничала Лєра.