Всі в чистому, як вони примудряються?

Всупереч сподіванням Сергія навіть всезнайко Лєра не знала, як прати без пралки. Хіба що казку про розбите корито, тільки ж там не описано сам процес. Але вона ж вундеркінд. Тому одразу дала слушну пораду.

Люди ж тут всі в чистому. Може вони знають? Або мають власні пралки. І тоді все просто - може вони дозволять випрати речі у своїх пралках - за гроші, як продають їм з Сірожею їжу.

Сергій з повагою подивився на малу - вона тільки що сходу винайшла платну пральню, до якої людство додумалося не так давно.  А він не додумався, бо у них вдома є кілька кошиків для вживаного одягу і шафи для чистого. А проміжний процес він не відслідив. В студентстві тільки мав справу з китайською пральнею, і зараз не подумав, що тут теж можна заплатити за чистий одяг. А мала точно буде не остання в бізнесі. Він завжди знав, що має справу з дуже розумною дівчиною з нетривіальним підходом до проблем. 

- От сам подумай, - вела далі Лєра. - Немо ж кожного дня на етюдах. Бачив, як там фарба розлітається? Бо Немо дуже експресивна й емоційна. Вона ж десь пере свої речі? От її й спитаємо. 

Сірожа, що весь час схвально кивав, замотав головою, як кінь, якому у вухо влетіла бджола.

Він несподівано для себе зрозумів, що не питатиме Немо про таке. 

Яке ще таке? 

Таке, що у нього може бути брудний одяг. Особливо шкарпетки. Бо жінки відчувають до них відразу. Он мала як переймалась через одну нещасну дірку. А що він зробить? Шкарпетки постійно рвуться. 

Причому як у дівчини пішла стрілка на колготках - то трагедія світового масштабу. А як у хлопця, який зранку взяв нові цілі шкарпетки, ввечері з’явилася дірка, то він нечупара, хам, мужик і бидло.

А просто то таке фізичне явище - шкарпетки Шредінгера. Поки не роззуєшся, не можна взнати, цілі вони чи ні.

Кароч, цілі шкарпетки як тільки є, то їх одразу і немає.  Оті, що вони купили в останній день у Києві -  всьо.

І брудні, і не дуже щоб цілі.

А дівчата ненавидять такі шкарпетки, до сказу. Як побачать десь посеред кімнати або навіть під ліжком - от чого тули лазити, я вас питаю? - такий вереск підіймають, наче мишу побачили. І до речі що такого в тих мишах страшного? Нічого. Принаймні не більше, ніж в шкарпетках. 

І ще дівчата нібито зневажають чоловіків у драних шкарпетках. А що Сірожа зробить, коли нових і чистих взяти ніде. Він питав у лавці. Продавчиня сказала, що замовить. І привезе. Через тиждень. 

- А нащо влітку шкарпетки? - підозріло спитала вона. І явно запідозрила або щось непристойне, або що Сірожа хворий. 

Насправді Сірожа був на стилі. І в місті шкарпеток не носив до морозів. Але от коли бігаєш отут, в кросівках без шкарпеток можна покалічитись. Камінці, голки  сосон, пісок, інші небезпечні предмети…

Словом не треба Немо замислюватись про його шкарпетки і їхні дірки. 

Бо вона зараз явно поважає Сірожу. Ну наскільки жінки взагалі здатні когось поважати. А як перестане, то двох дівчат, які не матимуть поваги до його досвіду й харизми, він не витримає. 

Одна Лєра може двома словами підірвати всю самоповагу, накопичену за пів року досягнень і постійного зростання всіх показників у бізнесі.

І все ж, як прати без пралки? Бо сусідня хата замкнена, як і всі інші, бо люди зранку  на роботі, спати лягають рано. А у Немо він не питатиме, краще вже зразу язика відкусити.

Сірожа  мав креативний розум. І тому легко здогадався, що спитати можна у будь-кого, коли куплятиме їжу.

Тільки спитав не Сірожа, а Сірожу. І збили з пантелику так, що він мало не забув, що спершу хотів знати.

Ви можете сказати, що між вином і пранням чоловік не вибиратиме. І це ваше право. Але й питати у Сірожі про вино,  коли вони прийшли по мед, теж нечесно, що не кажіть.

Дідок, з яким Лєра завела розмову, спитавши про смачний і густий мед, причому краще акацієвий, показав ряд літрових і трилітрових банок, накритих марлею.

- Все на вибір, дитино, ціна однакова. - сказав дід поважній покупчині. І тепер мала солідно походжала вздовж ряду, наче приймаючи парад, нюхала і навіть влізла пальцем в найпрозоріший мед, поки дідок не бачив.

А той поманив кривим подагричним пальцем Сергія до себе і таємничим шепотом спитав, як він щодо  пляшки шлюбного вина. Тобто дід бачить, що самому Сірожі вже не треба, он яка метка донька росте. Але ж і остання пляшка на дорозі не валяється. Бо замовник не з’явився. А гроші треба.

І якщо Сірожа хоче для когось весільний подарунок, то оце саме воно. Нехай бере й не сумнівається. Звісно якщо незначна сума в тисячу гривень не обтяжить такого явно грошовитого  хлопця.

- Шо? Тисяча? - Сірожу ця сума не обтяжувала. Він просто не міг уявити, що тут може бути за наливка в таку ціну. 

Зате прекрасно уявив, що має настільки брудний і жалюгідний вигляд, що хтось, нехай старий і підсліпуватий, прийняв його за лоха.

- Продасиш дорожче, як самому не треба, ще й з руками відірвуть. - образився дідок. - Набери в гуглі вино вічного кохання. Сам побачиш, яка ціна. Мені зараз треба гроші на дорогу і ніколи чекати. Замовник не приїхав і не передзвонив.

-Та що в ньому такого? Мало що в гуглі за відгуки,  ти може їх сам всі написав. - розлютився Сірожа. -  Воно якесь особливо смачне? Я тобі за сотку таку смакоту забодяжу з аптечного спирту, дубової кори, ванільного цукру й дешевої кави, що ти зроду нічого смачніше не пив. А тисяча за шо?

- Воно помічне. -  старий докірливо подивився Срожі просто  в душу бляклими голубими очима. - І його ще ніколи не вдавалося зробити більш як тридцять пляшок на рік.  Лози уже старі. Треба розмножувати, та я нездужаю, а дітей у мене немає. Ніхто з сусідів не хоче з цим возитися. А на свайбу всі хочуть мати фляшку. Навіть з городу їдуть. 

Тут мала Лєра показала пальцем на одну з банок і сказала, що вибрала. І що Сірожа нехай теж спробує. І як не сподобається, то собі бере іншу. А їй оцю. А вино не треба. Треба йти шукати пралку.