Не всі маніяки відповідають високим стандартам Сергія

Мала хитруся навіть дихання затримала, щоб не зурочити везіння. І як тільки за батьком зачинилися двері їх невеличкої двушки, побігла на балкон, встала навшпиньки щоб побачити, чи любий тато справді поїхав, а не розігрує маленьку легковірну доцю Лєру. 

Він звісно не такий, але подвійна перевірка не завадить. Ма так каже завжди, коли дивиться татів телефон. А тато завбачливо не ставить його на пароль, щоб ма не мучилась ще й цією загадкою.

Лєрі теж була потрібна подвійна перевірка. Брати Грим загадали їй загадку. І Лєра була б не Лєрою, якби не прийняла виклик. 

На щастя тато не підвів, поїхав назустріч небезпекам, річковим порогам і подібному легкому відпочинку. Він пообіцяв познімати окремо для Лєри всі найцікавіші пригоди, що трапляться на тому сплаві по річці, назву якої приховав, бо так цікавіше.

Гм, ну й нехай. От Лєра теж дещо приховала. І теж відзніме найцікавіші моменти, хі-хі.

Сірожа грізний бос, та не її. Їй він не начальство. І він не обов’язково заперечить проти жаб. Бо він не знає, як ма їх боїться. Може навіть вони підуть гуляти кудись на озера, і тоді…

Почекавши для вірності ще годинку, мала інтриганка підійшла до Сергія.

Вона якийсь час пильно дивилася на цього дуже дорослого на вигляд дядька, який дивився кіно про якогось іншого - неприємного і старого дядька, який як раз душив краваткою ще іншого - нещасного і розгубленого дядечка.

-Ага! - подумала Лєра. - Он воно що. Та він тільки прикидається, що дорослий. А сам любить казки. Непогано, навіть дуже непогано. І посмикала батькового боса за рукав, щоб привернути до себе увагу.

Той заперечливо мотав головою, а сказати нічого не міг. Тільки невиховано тицяв пальцем в екран, щось обурено мукав і розсипав крихти з пакета чипсів.

З укропом і сметаною - прочитала напис талановита дочка своїх видатних батьків. 

Гм. 

Нові можливості просто падали на неї з неба, як оцей пакет, що раптом випав з рук Сірожі.

Бо той уже двома руками показував плазмі якісь жести, значення яких її тато пояснив як горду й сміливу відповідь англійських лучників французам чи навпаки. Але коли Лєра під час зйомок виховної передачі повторила цю сміливу відповідь на камеру, батько чомусь розсердився і сказав так більше ніколи не робити. Бо то суто чоловічий жест

Лєра тоді вперше подумала, що життя несправедливе. І чоловікам у цьому світі дозволено значно більше, ніж жінкам. 

Вона поділилася тоді цим спостереженням з мамою. І та сказала, що у них в домі росте справжня феміністка. Це була явно похвала.  Але ма теж заборонила показувати середній палець, бо це дорослий жест. І мала феміністка повинна спочатку  підрости. А потім уже вирішити, чи показувати його консьєржці. Особливо коли та питає, чи не можна взяти промокод на перегляд закритого випуску зі свята Святого Валентина у їх закритому клубі зірок ютубу.

З того часу пройшло маже пів року. І Лєра вирішила, що уже сильно підросла. А несправедливість нікуди не ділася. От самі бачите - хлопцям можна, а їй чому ні?

Нахил до експериментів у дитини був в крові. І оскільки ні мами, ні тата, які прямо заборонили наслідувати англійських лучників, поруч немає, то спробувати ж можна?

Л-логіка, як каже ма.

І талановита дитина дочекалася, поки її недосвідчена няня Сірожа знову привітає салютом англійських лучників дії неприємного дядька, що саме скрадався темною алеєю і противно хихотів.

Сірожа аж вирячив очі, намагаючись проковтнути повну жменю чипсів і одночасно щось сказати. Він мало не вдавився і довго кашляв,  аж поки Лєра не здогадалася постукати дядька по спині.

Навряд її долоньки зробили щось вирішальне. Але кашляти Сірожа нарешті перестав і наставив на неї вказівний палець.

- От навіть така мелюзга понімає, що так ніхто не скрадається, поназнімають казна-що, дивитись гидко.

- Казати все можна, а ти покажи, як треба. І не показуй пальцем, це неввічливо.  -  зацікавлено сказала талановита Лєра.

- Ввічливо-неввічливо. Ми не на королівському прийомі. Ми вдома дивимося кіно-лайно. У нас емоції. В приватній обстановці можна. - технічно відбрехався Сірожа. - А ти відійди до плазми й вчись, поки я живий.

Лєра відійшла, куди сказали. І схилила голову до плеча, як її батько, коли уважно слухає. Поправила лямку комбеза на плечі й приготувалася вчитися. Вона дуже любила вчитися, щоб ви знали. Викладачі її розвивалки разом з батьками не могли нею нахвалитися.

Сірожа перейнявся серйозністю місії, тому скинув гостьові капці й одним стрибком опинився на бильці софи, з якої дивився фільм. 

Лєра зацінила техніку. Вона поки що не вміла стрибати назад і одночасно вгору. Цей дядько, здається, знає, що каже.

Її нянь тим часом розкинув руки по стіні й нечутно  перетік з софи на крісло, потім плавно сковзнув на підлогу, проповз по паласу, майже не піднімаючи голови. При цьому зібрав на себе майже всі крихти від чипсів Після чого сховався за підставку для плазми, а потім блискавично і нечутно вискочив і схопив Лєру за шию, трохи здавивши.

- Ого, та він справді дещо вміє! - зраділа дівчинка.

- Навчиш і мене так? - з надією спитала вона  Сергія.

В цю саму мить десь далеко від Лєри з Сергієм дуже юна дівчина відсторонилася від руки знайомого її няні. Чоловік намагався стерти з дівочого обличчя бризки фарби, які потрапили їй і на лице, і на одяг. А що поробиш, малювати аквареллю треба дуже швидко, поки папір не висох. І численні бризки зробили різноколірні веснянки на милому личку й простому легкому платтячку юної художниці.

Чоловік з холодними прозорими очима хотів би знати, чи є під платтям білизна, чи ця безсоромна особа в таку спеку скоро буде малювати свою мазанину зовсім гола. Няня права. Так не можна поводитись в селі, сільська мораль засуджує таку поведінку.

Юна художниця намагалася не показати страху й огиди, що огортали її з першої хвилини знайомства з цим непримітним і завжди ввічливим та охайним чоловіком.