Розділ 33. Вияснення відносин та міжнародне право

У машині  Шеєра було тихо, але не затишно. Даміан  тримав руки на кермі трохи міцніше, ніж треба. Він не вмикав музику. Амая не просила. Вона дивилася у вікно, ніби місто мало щось їй пояснити.
— Ти злишся, — сказала вона рівно, не дивлячись на нього.
— Ні, — відповів він автоматично. І майже одразу зрозумів, що це неправда.
— Злишся, — повторила вона. — Я відчуваю.
Він зробив поворот, зупинився на світлофорі.
— Ти виставила мене… — він замовк, добираючи слово. — Слабким.
Амая повільно повернула голову.
— Я виставила тебе поруч зі мною, — відповіла вона. — Щоб ти випадково не забув з ким ти прийшов і з ким варто іти далі.

Таку правду було боляче слухати. Але він вчинив правильно, щоб не осоромити ні себе, ні Амаю. Він прийшов з нею. І пішов з нею.
— Мені не сподобалось, як ти говорила з Маріанною, — нарешті сказав він те, що його зачепило найбільше.
— Я з нею не говорила, — спокійно відповіла Амая. — Вона сама говорила. Дуже багато.
— Ти її знецінила.
Амая хмикнула.
— Я поставила речі на місця. Ти просто не любиш, коли це робить не Даміан Валентинович Шеєр. Вибач, але ти дозволив собі мовчати, а тепер зриваєшся на мені!  І я навіть не запитую тебе, хто дав тобі право так говорити зі мною. Я розмірковую чи я хочу це терпіти, чи відпустити тебе до тієї дівулі! Але відпустити з розмахом, хлопче! Наш бізнес — спільна справа. Тому подумай: нам варто рухатися далі разом в бізнесі і житті, чи ми розходимося по кожному пункту нашого спільного. Гучно й з адвокатами.

Він хотів заперечити. Не знайшов аргументу.
Замість цього в голові з’явилась інша думка. Просто і логічно вона звучала так:
«Вона ревнує. Це нормально. Вона має право».
Шеєр  ухопився за цю думку, щоб пояснити собі довгу тираду Амаї. Разом з цим він згадав погляд Маріанни. Гострий. Кусючий.
«Образилась. Через Booki. Через хейт. Через тиск».
Він навіть не  бажав припустити, що причина може бути іншою, бо тоді довелось би думати не формулами, а серцем.
— Мама Діана чекає, — сказала Амая, перевіряючи телефон. — Вона хотіла би сімейний обід з нами.
— Спочатку робота, — різко відповів він. — Потім обіди.
— Даміане, — її голос став м’якшим. — Ти не можеш весь час ховатися за роботою. Тим паче, закриватися від рідних.
— Я не ховаюся. Я тримаю систему. 
— От і поговориш з Тарарощенком про справи, про Мармеладку. Чудова нагода поєднати приємне з корисним!
— Боюсь, якщо ми продовжимо розмову в такому ж тоні, без адвокатів точно не обійдемося. Можливо варто перейти на октаву нижче?

Александра просто кивнула, погоджуючись.
— Заїдемо в інше місце по подарунки. І тоді до мами. Вона буде рада тебе бачити.— сказав м'якше Шеєр.
Амая нарешті усміхнулася.

Ресторан його матері був таким, як завжди: стриманий, дорогий, правильний. Тут не сміялися голосно. Тут говорили впівголоса. Тут не було місця випадковостям.
Шеєр сидів рівно. Їв механічно. Кивав на репліки матері й Тарарощенка. Амая була ідеальною. Усміхненою. Без тіні ревнощів і дратівливісті.  Мати сяяла від щастя. Борисович теж кидав жарти, хоча в повітрі висіла втома і напруга.
Телефон завібрував тоді, коли Даміан різав м’ясо.
Дзвінок.
Він глянув на екран.
Юридичний відділ Booki.
— Перепрошую, — сказав він і відійшов убік.
— Так?
Голос на тому кінці був напружений, але зібраний.
— Ми отримали офіційного листа-попередження. В паперовому та електронному вигляді. Від адвоката авторки Booki… Маріанни Яблуневської.
У Шеєра щось похололо всередині.
— Хто адвокат?
— Д-р Чжан Цзіньхан.
Пауза.
— Чжан…Цзіньхан…Із Чжан Глобал Груп?
— Так. Саме той. І, Даміане… — голос на тому кінці слухавки понизився. — Він дуже серйозно налаштований. Ви, напевно, ще не відкривали пошту, якщо не бачили…

Шеєр заплющив очі на секунду.
«Чжан Цзіньхан. Це ж треба. Тільки в п'ятницю мав із ним зустріч в Києві, в цьому ж ресторані з питань придбання українського сегменту Booki, а сьогодні той Цзіньхан бажає судитися за Маріанну! Хто ж знав, що цей Чжан має відношення до тих китайських родичів Яблуневської?!»

Коли Шеєр повернувся за стіл, на ньому не було лиця. Амая одразу зрозуміла: сталося щось дуже серйозне.
— Що? — тихо спитала вона.
— Давай вийдемо.
— Перепрошую, — сказали одночасно Шеєр та Александра.
— Знову справи молодечі? —  жартонув Тарарощенко.
— Саме так.
Коли вони вийшли на терасу, Даміан зашепотів.
— У Маріанни Яблуневської є адвокат. Ми отримали від нього лист-попередження. Я ще не читав. Але одне його ім'я каже, що ми матимемо серйозні проблеми. 
— Хто він?
— Чжан Цзіньхан.
Амая завмерла. Лише на мить. Але цього вистачило, щоб розізлитися.
— О, — сказала вона. — Отже, вона вирішила грати серйозно.
— Вона? Грати? Ти ж сама бачила, яка це дитина! А от її тітка і дядько Чжани, цілком могли дати справі хід. Якби Маріанна була одна, вона би діяла не так.
— Ти,бачу її добре знаєш!
— Достатньо для того, щоб зрозуміти, що Мармеладку використовують проти Booki.  
— Думаєш вони причетні до збою на Booki?
— Я би не розкидався звинуваченнями. Я знаю лише те, що зараз Цзіньхан за Маріанну. Я остаточно запізнився. Тепер залишається нести відповідальність і читати уважно листи.
— Що каже юридичний відділ?
— Що чекай бурі! Відкривай лист.
Амая дістала телефон, знайшла у вхідних повідомлення.
Вона почала читати і голос задрижав:

«Тема: Попереднє офіційне повідомлення щодо наслідків технічного збою на платформі електронних книг Booki та відкриття профілю автора Маріанна Яблуневська, що публікувалася під псевдонімом Мармеладка.