Розділ 31. Тости, кава і велика амайська мрія

Шеєр схопився зі сну, як обпечений, не від різких звуків чи активної ніжності Амаї, а від цифр. Вони стояли перед очима, навіть коли він ще не відкрив їх: логи, часові мітки, IP-адреси, помилки доступу, ручні правки, які не мали бути ручними.

Він поплівся до своїх моніторів, прикриваючи двері до кімнати, де спала жінка. Не та, яку він останнім часом хотів цілувати. І це бісило.
Він заварив кави. Напій не смакував. Ні з цукром, ні з молоком. Він гірчив так само, як всередині гірчила нестримність і ранкова пригода з Амаєю. Він рушив у коридор. Там на полиці стояв подарунок для Мармеладки. Тепер в ньому немає сенсу. Він виглядатиме дивно в усіх значеннях і підтекстах цього слова. Дарувати цю річ Амаї? Александра не  любить такий колір. Їй до смаку яскраве, таке щоб різало очі. Ефектна, сяюча. Саме такою він захопився колись. Саме з такою йому хотілося колись бути. Саме така жінка була поруч з ним, сором'язливим студентом і програмістом. Якби не її яскравість, впевненість і любов до нього, ким би був якийсь там Шеєр? 
Зневажати Амаю — зневажати ту, хто вклав у тебе не лише гроші, а й свій час, зусилля, почуття. Разом з тим, Александра  сформувала і його світогляд та ритм життя. Це з часом почало тиснути.  Він  залишив Штати і повернувся в Україну, щоб знайти себе, відпочити від постійної гонки та амайських правил. І, звісно, від тиску батьків Амаї та колег з вічним питанням: «Ви така гарна пара. Коли збираєтеся одружитися?».
Це дратувало, це перекривало дихання, це не давало нормально працювати. 
І Амая його відпустила. 
Вона зробила це і він невдовзі зрозумів, що відпустити її виявляється тяжче, ніж себе.  Амая жила в думках, у роботі, у підтримці, коли в Україні у нього справи були не дуже. Вона перетворилася на надійний тил і стабільність
В перший рік самостійного життя в Україні, йому її бракувало. Невпевненість була у кожному кроці. Крижаний Герцог був дуже крихким і вразливим усередині. Саме тоді Booki різко набрав популярності і зробив його  не просто багатим, а надбагатим. Але цей стрибок ніколи би не став таким, якби не підтримка Амаї. Останніх два роки його справа в українському сегменті  Booki принесла значний дохід завдяки творчості Мармеладки, Бурштинової та Влада Кошелєва. Двоє були його студентками. От тоді він зацікавився Яблуневською Маріанною, яка зовсім не скидалася на серйозну письменницю, а радше на всесвітню біду. Вічно розсіяна, завжди без зачіски, без макіяжу, з по-дитячи підстриженими нігтями і в дурацькому светрику з зірочками… Ну що це за студентка? Якесь опудало! 
В навчанні в тієї дівчини було все плачевніше. Може література їй і давалася, але логіка мовлення, структури, комбінації, схеми ораторського мистецтва і просто якісь формули наганяли на неї скуку. Вона ніяк не могла в’їхати в звичайнісінькі поняття наукових досліджень.  Якби не Борисович, то ще на другому курсі він вліпив би їй двійку  і відправив з університету коровам хвости крутити і на природі писати романи. Це в неї виходило краще!
Напевно, дратівлива студентка такою і лишилася би, якби не ситуація з Владом Кошелєвим. Той хлопчина дивно повпливав на Маріанну. Вона різко змінилася і стала чимось нагадувати… Амаю. Яскравий одяг і макіяж в тему. І трохи більше старань! Це ж треба, як хлопець може змінити дівчачі смаки! Тоді йому було це смішно, допоки не зловив себе на думці, що можливо Александра так старалася ради нього!
Все зводилося до Амаї. Всі, хто оточував його не могли дорівнятися до неї! Ніхто не міг вклинитися в його життєву систему координат і логіки. Лише Яблуневська дивним чином завжди вибивалася з будь-якої системи. Рік тому вона знову стала звичайною. Тихою, замкнутою, незібраною, нецікавою. Її творча яскравість змінилася розмазнею. Вона тинялася університетом і не приносила ніякої користі на суспільству, ні Booki.
Лише тоді, коли Маріанна якогось суботнього ранку гепнулася на нього з дерева — це наче вибило йому мізки. А може то чорний Акс — чарівник?
Бажання роздивитися поближче феномен під назвою «сто тридцять восьма», як він колись назвав її на другому курсі, перемогло здоровий глузд. Він мусив впорядкувати свої думки щодо неї. В результаті вся система зазнала краху. Як його особисте життя, так і Booki!
Він, як дурник, тепер оновлює профіль Мармеладки, який ніяк не приводиться до норми. Знести би його до…
Шеєрові захотілося лаятися. Він не міг заблокувати її аккаунт. Юридично — не було підстав. Технічно — ще гірше: будь-яке втручання зараз виглядало б як підтвердження провини.

Він заліз у настройки аккаунту Мармеладки ще раз. І…аж пополотнів.

Там красувалося повідомлення від підтримки Booki. І він явно не давав на нього дозвіл.
Шеєр перечитав його декілька разів.
Потім пішов на кухню. Зробив сніданок для себе та Амаї. Яєчня. Тости. Кава.
Повернувся. Перечитав лист ще раз і вирішив добряче трусонути жінку і партнера, якому довіряв.

Амая з’явилася сама. Виспана, зібрана, у  його домашньому светрі.

— Ти не лягав? — здивувалася вона.

— Лягав, — відповів він сухо. — Просто спав недовго.

Вона сіла за стіл, відпила кави.

— Сьогодні неділя. Давай поїдемо поснідати в місто. Потім — торговий центр. Мені треба купити подарунки батькам.

Він різко підняв голову.

— Ти серйозно?

— Абсолютно.

— У нас позови. Інвестори. Перевірки. Профіль не закритий. Дивний лист до Мармеладки  від служби підтримки!!! А ти хочеш… гуляти???

— Так.— спокійно сказала Амая. — Бо світ не закінчився на Мармеладці та Booki.

— Ми можемо втратити все! І це ти кинула той лист?