Розділ 30. Деруни, чай і велика чжанська філософія

Деруни.
Цей запах ні з чим не переплутаєш! Не вставати з ліжка, коли печуться картопляні млинці, можна вважати найдурнішою річчю, особливо коли ти майже нічого не їла вчорашній день. Тому, як Маріанна не ненавиділа людську логіку, сперечатися з нею, коли голодний шлунок, було точно нерозумно. 
Мармеладка потягнулася на дивані, виплутуючись з пледа. Їй було напрочуд добре. Так дивно, чому вона по телефону не відчувала такого тепла від Чжанів?

Маріанна повільно сіла. Пам’ять обережно нагадала про ніч. Напівтемрява, тепла вода в склянці, рівний голос Цзіньхана та як вона простягнула йому телефон і довірила Чжанам дати відповідь для Booki.

Мармеладка глянула в сторону кухні. Вероніка дала котові про лапах, але той таки встиг стягнути млинець на підлогу. Тітка жалілася китайською, тицяючи в Акса. 

Тай Цзі взагалі не зважав на кота. Він щось вичитував у телефоні Маріанни, хмурився, час від часу бурмотів й повільно хитав головою. Йому явно не подобалося прочитане. Він щось фіксував у своєму планшеті.
Виявляється, поки вона спала, «велика китайська родина» уже хрумкотіла млинцями і шурхотіла справами. Правда, Цзіньхана не було.

— Доброго ранку, — сказала Маріанна тітці та дядькові.

— О, прокинулась, — Вероніка глянула на неї швидко, оцінююче, і кивнула. — Колір обличчя кращий. Значить, житимеш. 
Тай Цзі кивнув в знак вітання і знову щось клапав у планшеті.

— Ви займаєтеся Booki? — обережно спитала Маріанна.

Вероніка фиркнула.
— Давай вмивайся і ходи їсти. В спальню поки не сунься!  Ми там вклали Цзіньхана, щоб трохи відпочив.
Мармеладка усміхнулася й підійшла до тітки.
— Чого ховаєш усмішку?— запитала Вероніка. — Сподобався наш Цзінь?
Маріанна схилилася до  Вероніки й прошепотіла на вушко:
— Звісно. Де ви такого хорошого китайця взяли?
Вероніка не стрималася і зареготала. Крізь сміх вона щось кинула китайською Тай Цзі.
Він теж зареготав.
— Шшш.— намагалася вгамувати веселунів Маріанна. 
— Ти така мила, коли сердишся і надуваєш щоки! Такою я тебе добре пам'ятаю. А зараз дивись яка дівка стала! — веселилася Вероніка.— Ще й письменниця неабияка!
— Ой, тьотю! І не нагадуйте!
Тай Цзі щось швидко сказав Вероніці. Та переклала:
— Чжани вважають тебе дуже талановитою. Тай Цзі каже, що Booki зараз добре заробляють на цьому й на вчорашній ситуації в цілому. Алгоритми кричать, значить, платформа має дохід. Твої тексти купують і читають. Вони не можуть закрити продажі, лише зупинити тобі виплати. Акаунт без юридичного рішення ніхто не чіпатиме. Та і не вигідно. Тому варто видихнути і зосередитися на тому, що робити поза Booki. А зараз час їсти!

— А коментарі? Вони просто вбивають! 

— Вони працюють на платформу в першу чергу. На скандалах найбільший заробіток. Але хвиля спаде. — знову переклала чоловікові слова Вероніка. — Завжди спадає. Повір, потік людських думок — річ нестабільна. Це є нормально. Однак послухай, коли ріка виходить з берегів — це небезпечно. Так і в цій ситуації. Коли межі перейдені, то обов'язково будуть вживатися заходи. В нашому випадку — юридичні.

Маріанна ковтнула чаю, який їй завбачливо підсунула тітка.

— Це буде катастрофа! Я не зможу нікуди поткнутися. Ні в університет, ні надвір. Я не зможу дивитися викладачам в очі! — сказала Мармеладка.
— Дитино моя, — засміялася Вероніка, переклавши останню фразу племінниці чоловікові й додала наступне. — Навіть самий безголовий придурок не попреться у неділю тебе залякувати. Не Booki єдиним живуть люди! Вони швидше випхають ненормального, який буде кричати про якісь рейтинги, алгоритми, книги і хто з ким спав, ніж дозволять такому  товктися під їхніми дверями! А от університет — друга справа. Там тебе одразу цькуватимуть. Як за популярність, так і за Даміана Валентиновича Шеєра.
— Якщо я не прийду, то вони зацькують його!
—Моя маленька! Ти ледь від того задрипанця-художника Кошелєва відійшла, то знайшла інше щастя! — розсердилася тітка.
Тай Цзі щось спокійно сказав Вероніці. Та сіла, теж взяла чай і закинула в рота млинця.
— Короче, — трошки спокійніше продовжила тітка. — В університет ні ногою. Там тебе розіпнуть швидше, ніж вип'ють зранку кави. Давай поїмо. Потім підемо вигулювати кота і провітрювати мізки. У нас у січні захід в українському посольстві, хочу купити нам з Тай Цзі вишиванки. 
Маріанна під час тітчиної мови встигла закинути ще три млинчика. Вероніка ще та командирка, але її деруни — божественні!
— Маріанно! Є ще одна важлива річ, яку ми мусимо вирішити. — промовила тітка. — Чжани відслідковують все, що діється на платформі і в медіа. Також університет, чати й ранкову істерику Борисовича. Тобі краще цього не бачити! Однак, ми можемо тебе захистити, лише коли ти даси нам на це згоду. Цзіньхан підготував документ і готовий бути твоїм адвокатом. Також подумай над тим, щоб прийняти захист сім'ї Чжан. Для цього нам потрібен твій підпис.

— Вероніко, — Маріанна зупинилась на мить і глянула на тітку. — У Чжанів, я так розумію, вже є план?

— Звісно, — спокійно відповіла та.

Маріанна нахилилася і прошепотіла тітці на вушко:
— Тільки не кажіть, що ви надумали видати мене заміж за Цзіньхана.
— Чжани не відкидають ніякого варіанту.— тітка просто сяяла спокоєм.— Але ти до Цзіньхана не доросла! Давай їж і збирайся, бо треба витомити твого божевільного кота, інакше я зроблю з нього котлетки.
Акс невдоволено фиркнув.
— От бачиш! Він не проти погуляти.
— Так тому і бути, тьотю! — засміялася Маріанна, про себе відмітивши, що китайська логіка, хоч і дивна, але має багато спільного з українським хаосом.