Розділ 24. Велике оновлення Booki і великий вибух.

Робочий день закінчився не крапкою, а комою. На столі лежав десяток злощасних рефератів. Шеєр хотів викинути їх у смітник, але мусив внести у базу відмітки про виконані роботи. 

Про поцілунок з Яблуневської уже не міг думати, адже телефон останню годину кожних дві хвилини повідомляв про прогрес оновлення системи алгоритмів Booki. Модернізацію платформи почали з найактуальнішого для інвесторів та потенційних покупців. А першими в списку були китайці. Вони добряче потріпали нерви Амаї, але запропонували суму, від якої було тяжко відмовитися. Ціна, правда, містила у своїх нулях вимоги оновлення алгоритмів та системи верифікації авторів.

Даміан зняв піджак, повісив його на спинку крісла й ще кілька хвилин сидів, дивлячись у монітор. Літери розпливалися. Код був правильний, логіка — бездоганна, а от всередині щось не сходилося.

— На сьогодні досить, — сказав він холодному кабінетові і його найвідданішому професору.

Студенти давно розійшлися. Коридори стихли. Університет жив своїм п’ятничним видихом — втомленим, але задоволеним. Він же відчував дивну напругу, ніби щось важливе залишилось недоробленим, але не в коді й не в лекціях.

Телефон завібрував. Не оновленням.

Мама (18:58)

«Ти приїдеш? Ми з Ігорем чекаємо. Обіцяю, без довгих розмов»

Він прикрив очі

 «Приїду». — коротко відповів він.

Виходячи з корпусу, впіймав себе на думці, що  він так і не написав Маріанні. Не спитав, як вона. Не уточнив, чи болить горло. Не запропонував турботу 

Він взяв телефон, але він завібрував дзвінком від Амаї… Розмова з нею забрала весь вільний час, а переживання матері чому він запізнюється, вилилося шквалом повідомлень.

Він вкотре сердито закинув телефон на пасажирське сидіння.

«Напевно, нам не час»,  — пояснив собі Даміан ці постійні перешкоди, коли заїхав у двір пані Шеєр.

Дім матері був теплим, надто акуратним  і трохи святковим. Одразу видно, коли в ньому планують щось важливе.

— О, наш професор! — зрадів Борисович, виходячи назустріч. — Сідай, не стій, як на захисті дисертації.

Мати світилася. Не тим гучним щастям, а спокійним, упевненим. Діана давно прийняла рішення. А тепер — факт.

Вони вечеряли. Говорили про дрібниці. Про університет. Про книжки. Про погоду.

А потім Борисович раптом підвівся, прокашлявся і сказав:

— Ну, якщо вже всі в зборі… То оголошую…

Даміан відчув, як у грудях щось стиснулося.

— Я зробив пропозицію твоїй мамі, — сказав Борисович просто. — І Діана погодилася.

Мати засміялася, витираючи сльози.

— Уявляєш? У моєму віці!

— У вашому віці саме час, — відповів Шеєр автоматично.

Він усміхався. Казав правильні слова. Обіймав. Мама після розлучення з батьком довго була сама і все тягнула на собі. Не факт, що Борисович — ідеальна партія, але яка вже є. 

— А ти? — раптом спитав Борисович, наливаючи вина. —Тобі ж теж пора, Даміане. Скільки можна жити алгоритмами і студентами? Пора глянути в бік сімейного щастя, домашніх справ. Ну, хоча б котика завести…

— Ти ж маєш Амаю, —  мати обережно повернула тему до супутниці  життя. — Вона розумна, стабільна… Ну чого ти тягнеш? 

Даміан напружився.

— Ми поки зайняті.

— Так зайняті, що відклали на невизначений ваші заручини? — знизала плечима мама. — Що між вами сталося?

— Між нами спочатку робота, а потім все інше!

— Не розмінюй своє життя на роботу! — мати почала тиснути і Шеєр відчув як злість підступає до горла.

— Я не розмінна монета, — різко сказав він і одразу ж пошкодував.

Запала тиша.

— Я не це мала на увазі, — в очах Діани заблистіли сльози. — Просто бажаю тобі нормального життя.

—Вибач, але я сам розберуся.  Я не впевнений, що «нормальне» — це те саме, що «правильне», — відповів він уже спокійніше.

Після цього вечір швидко згорнувся. Розмови замовкали на половині теми. Даміан поїхав раніше, ніж планував, із відчуттям, що щось остаточно зсунулося з місця.

По дорозі додому висвітлився дзвінок від Амаї.

— Привіт, мій втомлений професоре! Як твій день?

— В межах статистичної норми. Що в тебе?

— Нагадую: велике оновлення сьогодні вночі. Старт — 04:00 за Києвом. Це час, коли платформа має найменше відвідувачів. Ідеально для змін.

— Відповідальні назначені?

— Так.

— За ким інтерфейс?

— Бастіан Таль.

— Відображення графічного матеріалу авторів?

— Сальваторе Марія Нінья.

— Удосконалення англомовної версії?

— Майкл МакГрат.

— Виправлення помилок у текстовому редакторі українського сегменту?