Розділ 14. Шеєрова логіка вибору і китайська швидкість.

Сніг бив по лобовому дрібними, злими крупинками. Двір університету вже майже спорожнів, але старі ліхтарі вперто світили, розмазуючи жовті кола по каші з талого снігу.

Шеєр завів мотор, ввімкнув пічку на максимум і якийсь час просто сидів, тримаючись руками за кермо. Неначе тільки так міг зібрати себе докупи.

Телефон завібрував на пасажирському сидінні.

Ігор Борисович

Він натиснув на гарнітуру.

— Так, слухаю.

— О, живий! — у трубці гримнув знайомий голос. — Я вже думав, ти закостенієш на кафедрі й станеш частиною інтер’єру. Виїхав?

— Щойно.

— Таки є щось в тобі людське.

— Звісно. Я їду додому.

Борисович закашлявся.

—  Ти серйозно???

—  Цілком.

—  А кіт? Я ж його до  Маріанни закинув, а ключ тобі віддав. Це ж буде справжній котячий армагеддон!

—  Вам не варто було так покладатися на свої відчуття. Але не  повертайтеся на кафедру. Я цінні речі студентів не зберігаю на робочому місці, а віддаю у камери схову.

 Борисович помовчав, переварюючи лекцію від Шеєра, а тоді видав геніальну здогадку:

—  У вас дуже специфічний гумор, Даміане!

—  Я не жартую. Я говорю цілком логічні речі. Хто з нормальних професорів і асів програмування не вичислить, що на ліквідацію котячого армагеддону варто їхати у спеціальному одязі, а не в костюмі за декілька тисяч доларів! Тим більше, що це, як ви казали, справжній демон у котячій шкурі!

—  Ну, Шеєр! Ну, засранець!

—  Давно перестав таким бути. Я з раннього дитинства був свідомим хлопчиком і по нуждах ходив туди, куди потрібно. Тому, думаю, у вашого чорного пухнастого чорта зможу пробудити здоровий глузд. Ще би хазяйці мізки трохи підправити - було б ідеально. Тому переходимо до наступної теми обговорення. Хотів уточнити: як Маріанна?

Тиша на мить. 

— Мені телефонували півгодини тому.  Її готують до операції, — серйозно відповів Борисович. — Гнійна ангіна, сильний набряк. Лікарі кажуть, що треба різати й робити це негайно. Але, — додав він твердіше, — ти не женеш сюди. Це наказ. Візити професорів — останнє, чого зараз потребує дитина.

Мотор рівно загуркотів. Шеєр повільно виїхав зі стоянки.

— Скільки це коштує? —  спитав він, намагаючись бути спокійним. — Лікування. Операція. Реабілітація. Можу частково покрити…

— Можеш покрити кота, — відрізав Борисович. —  Я цілком серйозно. За медицину не переживай. Я зв’язався з її родичами. Чжани спрацювали швидше, ніж будь-який наш бухгалтер. Вискочили на відеозв’язок, вислухали, спохмурніли, а ось прийшло повідомлення від китайців, що гроші на лікування Яблуневської вже зараховані. Все покрили повністю. І не тільки на операцію. Реабілітаційний курс, аналізи, додаткові консультації...

Пальці Шеєра міцніше обхопили кермо.

— Чжани?

— Її тітка й отой чарівний  професор-дядько з Китаю, — буркнув декан. — А ти думав, хтось інший?  До речі, на карту Маріанни вони теж пообіцяли таку суму закинути, що, якщо вона не купить п’ять айфонів підряд, — виживе. Тому не муч себе зайвими комплексами. 

 — Чжани. Гроші. Китай. Нереально! Гроші з Китаю так швидко не заходять! Ви впевнені в тому, що зараз сказали? Чи ви мене на понт берете?

—  Даміане! Факт є фактом. Чжани з Китаю спрацювали швидше, ніж ми з України.

— Ясно, — сухо сказав Шеєр, хоч всередині душила злість. — Чим тоді можу бути корисний я?

У трубці важко зітхнули. 

— Ще раз повторюю, як студентові, — сказав Борисович владним тоном,— Попіклуйся про Аксіому.

На світлофорі загорілося червоне. Машина плавно зупинилася.

—  Я за кота, але ви впевнені, що це… доречно. Мені йти в квартиру до студентки? — тихо промовив Шеєр. — Я таки її викладач.

— А кіт тут причому? Він не ваш студент, — відрубав Борисович. — Шеєре, тобі явно послабити віжки своєї логіки, інакше вона тебе загубить. Пояснюю мовою здорового глузду:  Акс потребує не педагога, а хоч якогось дорослого, який не боїться котячого вокалу, ну і запаху котячих пісіків.

Шеєр зітхнув.

— О мій Боже! Ви троє — священна трійця всесвітнього хаосу. 

— Амінь, — злагіднів Борисович. — І, Даміане…

— Так?

— Не треба їхати в лікарню.  Справді. Дай їй перехворіти і фізично, і тобою також.  Не створюй зайвих ситуацій для пліток. А от повернутися після лікарню в квартиру, де все не розвалилося й кіт живий і доглянутий  — це буде для Яблуневської хорошим сюрпризом. Це буде по-чоловічому і не підставить тебе під удар. Ти непоганий хлопець, для Маріанни підійшов би, але зваж, що ти  старший за неї на одинадцять років. Тому, тримай свою гідність високо, а не зарозуміло!  Домовились?

Кілька секунд тиші.

— Домовились, — сказав нарешті Шеєр.

Він скинув виклик, натиснув на газ і влився в струмінь вечірнього міста.