Розділ 8. Аудиторія 302, кафедра логіки та декан у дверях

Маріанна зайшла в 302-гу на останній хвилині  із гарячим стаканчиком чаю в руках.

Студенти вже сиділи, притихлі, наче хтось видав негласну заборону на шум. Усі погляди автоматично ковзнули до дверей, коли вона ступила всередину.

Шеєр стояв біля кафедри. Спокійний, з тим притаманним йому крижаним поглядом. На столі — маркери, різнокольорова крейда, ноутбук, кілька книжок. Він здався ще вищим, ще незворушнішим.

— Доброго дня, — тихо сказала Маріанна, намагаючись зробити голос бодай трохи схожим на людський.

Він лише кивнув головою, але вона помітила: його погляд ковзнув на її руки, що тремтіли. І на губи,  де ще стояв слід від гарячого чаю.

Вона сіла на першу парту біля вікна. Поставила стакан. Вхопила ручку. І зрозуміла, що пальці не слухаються.

Даміан Валентинович вперше не сварився за чай на парі. І ніхто не смів запитати: «А чому Яблуневській можна?»

— Отже, — почав Шеєр, — сьогодні ми продовжимо роботу з поняттям причинності…

Далі вона не могла розрізнити ні слова. Вона чула тільки його голос. Глибокий. Чіткий. Ритмічний, наче метрономом.

Вона глянула у вікно. Там, у нормальному світі сипало дрібним снігом, а на дошці Шеєр малював якісь фантазійні паралельні простори, де живими були лише форми і формули. Від цього в нормальних людей мала би прокидатися логіка і з'являтися чудодійна сила розв'язувати різноманітні задачі. Маріанна відчувала себе інопланетянином, в якого від стрілочок, «якщо → то» і акуратних літер шеєрівського почерку температура тіла піднімалася до киплячої позначки.

— А тепер, — пробився у її свідомість голос Шеєра, — спробуємо не плутати причини із виправданнями. Причина — це те, що об’єктивно запускає процес. Виправдання — це те, чим ми намагаємось прикрити власну безвідповідальність.

Кілька голів у залі нервово сіпнулися. Кілька  поглядів ковзнули в бік Маріанни.

Вона відчула, як щоки спалахнули: чи  від сорому, чи від температури —  не знати від чого більше.

«Причина: захворіла. Виправдання: проспала. Наслідок: сиджу, як варена картопля, і вдаю, що мені дуже весело слухати шеєрівські аксіоми». — в голові стріляли фрази для роману.

Рука ж машинально записувала:

«Аксіома — висловлювання, істинність якого приймається без доведення».

«Ще б знати, чому я приймаю без доведення, що мушу бути тут, а не під ковдрою…»

Голова знову гуділа. Слова пливли, наче їх хтось розчиняв у гарячому чаї.

— Пані Мілик, — холодний  голос професора розрізав повітря, — якщо ви зараз ще раз перевірите у чаті, чи закрилися торги на OLX, я буду змушений особисто переконатися, що ваш телефон знайде логічне місце в урні.

Світлана рефлекторно сіпнулася, припинила друкувати й опустила гаджет під парту. Аудиторія тихенько захихотіла.

— Пані Мілик, — додав він різко, — коли я кажу «прибрати телефон», то маю на увазі саме це, а не «сховати його в коліна і писати всліпу».

Легкий смішок.

Напруга трохи спала.

«Ось він… звичайний. Холодний. Нормальний. Не той, що хропів поруч», — знову спалахнула фраза як з роману у Маріанниній голові.

Вона краєм ока глянула на нього. Білий пуловер, чорні, як Аксіома, брюки з ідеально наглаженими стрілками. Волосся у стилі героїв японських дорам, а не розділене на проділ. І відсутність окулярів.

 “Професор без окулярів. Зміна іміджу. Чому? Чому  жодного натяку на того чоловіка, що вчора стояв під її під’їздом із пакетами? Жодного натяку на поцілунок? Жодного натяку на те, що він хоч якось пам’ятає?”

— І, нарешті…

Шеєр  відійшов від дошки, трохи сперся ліктем об стіл:

— Останній блок. Формальна логіка проти побутової. У побуті ми кажемо: «Я спізнився, бо був затор». У формальній логіці це звучить так: «Якщо я виїжджаю в годину пік, то ризик затору зростає. Якщо я завжди виїжджаю в годину пік і завжди запізнююсь — проблема вже не в транспорті».

В аудиторії засміялися.

Даміан Валентинович зробив паузу. Взявши крейду червоного кольору він знову повернувся до дошки і написав:

«Практичний блок. Експериментальна логіка».

Серце Маріанни зробило кульбіт.

— Окрема тема, — продовжив він, —  яку нам дослідить пані Яблуневська і ми всі заслухаємо її на останній парі перед екзаменом. Отож, групі — загальне завдання: порівняльний аналіз формальної й побутової логіки в конкретних життєвих ситуаціях. Яблуневська  — вам здати першу частину дослідження разом з групою.  У вас всіх є трохи менше тижня. Здати — в наступний понеділок.

Кілька людей одночасно заскиглили.

— Тиждень?

— Це майже ніщо!

— У нас Матильда, Мельниченко, дві практики!

— Спокійно. — як завжди незворушно промовив Шеєр. —  Нервові клітини, на відміну від кредитів ECTS, не відновлюються. Тому розподіліть навантаження логічно.

Маріанна кволо посміхнулась.