16

- Розумієте, - почала Ірейн обережно, - є ще дещо. Тільки це не мій секрет. Я зараз знайду Фло, поговорю з нею і, якщо вона дозволить, розповім вам все.

Тир якось підібрався.

- Секрет Фло? — спитав він. — Про... лебедів?

- Ти знаєш? Слава Коші!

На Ірейн хвилею накотило полегшення. Було почуття, ніби вона тягла з базару пару непідйомних кошиків, які й кинути не можна, і передовірити нікому, а потім якийсь жалісливий маг разом зробив її ношу невагомою.

— Але ж вона... хижа нечисть, — голос Тира звучав так, ніби він не міг повірити у почуте. — Ти це знаєш і підпускаєш до дитини?

— Ось тільки без образ, але не тому, хто перетворюється на величезну зубасту ящірку і любить грати в «гусеничку», розповідати про хижу нечисть, — уперла руки в боки Ірейн.

Тир зітхнув.

— Мила, ну я ж про це. Так, дракони, як би так сказати, не наймирніша раса на світі, і ще кілька тисячоліть тому люди зараховували до нечисті і нас. Але ми розумні, а твоя Фло... вона тупа тварюка, здатна тільки жерти.

Трактирниця засопіла голосніше, як робила завжди, коли чула з вуст п'яних придурків особливо забористі дурниці.

— Тобто кожен другий мужик — нечисть? Це багато пояснює, чи знаєш!

— Та вона будь-якої миті може на вас напасти! - розродився драконище.

— Ось за сім років, що ми знайомі, ні на кого не нападала, а тут раптом — і переклинить? - уточнила Ірейн скептично. Але по обличчю князя вона зрозуміла: жнив не буде, женці в мотлох п’янючі.

Тактику треба було терміново міняти.

— Любий, — схопила свого дракона за руки і зазирнула в очі. - Тир, будь ласка, зрозумій: Фло замінила мені маму, у мене не залишилося жодної старшої родички, крім неї. Ти маєш знати, що...

І Ірейн розповіла все, вирішила ризикнути, бо по-своєму її дракон, може, й має рацію: кому ще довіряти, якщо не своїй парі? Так, колишній чоловік підводив її стільки разів, що вона збилася з рахунку, так, всю роботу вона звалювала на себе не від хорошого життя, а просто тому, що благовірний заглядав у кухоль набагато частіше, ніж у рахункові книги. Так, це не навчило її довіряти сильному плечу. Тільки ось чи правильно переносити ці проблеми на їх із драконом стосунки?

Хоч кажуть спритні дівки, мовляв, колишній не мішок, кинула — за собою не тягти, Ірейн мала що їм на це заперечити. Ні-ні, не моралі, бороніть боги! Просто їй самій здавалося, що тягар невдалого шлюбу тяжіє над нею, шарудить позаду фати самотності. І не вона одна була така: багато їх ходило таких вулицями, і мужиків, і баб, хто тягав за собою минуле, дивлячись довкола крізь його призму. Тільки чи правильно це? Може, Тир недаремно ображається? Може, їй просто треба йому довіритись?

— ...Так її прокляли, — сказала Ірейн під кінець. — І ми познайомилися. Вона мало не померла на самоті, але нікого не вбила, бо повір — Фло не небезпечна! Люди змінюються, дорослішають, зрештою. І Тир, вона ж була просто дитиною, коли це сталося з нею! Ну, у кого є мізки — в сімнадцять? У нас тут натовпами кочують малолітні магіні, яким подавай одразу і могутності безмежної, і прекрасного нелюдя в пару, і так, щоб за це розплачуватися не довелося! Світ для них чорно-білий, кохання — звідси і пряме до кінця, і не того, про яке ви подумали; всі вороги, звісно, ​​найлютіші, а проблеми — до небес. Питання життя та смерті! Навіть якщо це прищ, що схопився на носі. Для більшості з них те, що подумають оточуючі, — головний показник, вони не вміють розуміти себе самі, тому спираються на чужу думку, бачать у дзеркалі не себе, а чужі уявлення. І так, вона помилилася, але їй було боляче, і тяжко, і страшно!

Дракони дивилися на Ірейн... якось дивно, наче вперше побачили. Вона й сама не зовсім зрозуміла, звідки раптом узялося все це красномовство. Може, справа в тому, що у неї самої є дочка, яка колись теж виросте і опиниться в перехресті чужих поглядів, на тому самому роздоріжжі, куди зазвичай потрапляють юні дівчатка. А, може, вона просто намагалася підшукати правильні слова, бо Тир мав, просто мав її почути!

— Тобто колишня жриця Передвічної, нею самою проклята, — сказав Ар, брови якого встигли за час розповіді здійснити круголобну подорож і повернутися до вихідної точки. — Легендарна вища нечисть, розумна і така, що має почуття... Це вкрай цікаво. Ми гадали, що все інакше. Побоювалися, що вона нашкодить юній князівні.

— Могли б відразу прямо спитати, — закотила Ірейн очі. — А то кажете про довіру, а самі...

Обличчя у Тира стало дуже винуватим, навіть занадто. Вона подумки запишалася: он як красномовство на драконів подіяло! Є, є ще налив у засіках!

- Так що, Тир, ми допоможемо Фло, правда? Будь ласка! Це дуже, дуже важливо для мене! Ти питав напередодні, який я хочу подарунок; отож, це він і є.

- Так, - сказав дракон якось розгублено. — Звісно, ​​я... Добре!

Скарбник покосився на Тира несхвально. Хто б сумнівався, що цей буде проти! Не пощастить якійсь нещасній з Сірим Драконом, як є, не пощастить! З іншого боку, напевно, знайде собі таку ж цинічну жінку-розрахунок з мерзенним характером, і вони разом поживатимуть, добра наживатимуть. Головне, Тир погодився допомогти Фло! Ірейн за це вирішила навіть подумки пробачити йому фразу щодо «жалюгідного людського зріддя».