6

- Що ви робите? — гарчав він через п'ять хвилин, перебуваючи в абсолютному сказі. — Навіщо ви повісили дитину над казаном?!

— Їй там добре, — незворушно відповіла Тиру патлата некрасива жінка з косоокістю, помішуючи варево. — Схоже, що їй не подобається?

Дракон подивився на веселу хіхікаючу Вету, що розгойдується серед плетінок часнику, сушених грибів і трав, що звисають зі стелі, а жінка так само непорушно заявила:

— Ти, може, й дракон, але ніхто тут, щоб у чужому домі наводити порядки. Висіла вона так і висітиме, а ти краще другові пожерти віднеси. А то все тобі не таке...

- Ви знаєте, хто я? — Тир тут же насторожився: відрізняти їх відразу вміли лише старші раси. Тим часом ця жінка здавалася чистокровною людиною.

- А чого тебе не знати? Ходять тут всякі... ще повчи мене, як за дитиною дивитися, сам он з дитячих штанців ще не вистрибнув. Хоча всі ви такі...

— Не звертай уваги, — розродився кухар, що повернувся з підвалу. — Фло добра жінка, просто незвичайна.

Тир примружився — такої «незвичності», особливо біля своєї дитини, він терпіти не збирався. Для початку взагалі було б непогано з'ясувати, звідки ця Фло взялася й навіщо.

*

— Аре, мені треба відправити Ісу послання, — діловито повідомив він, з гуркотом опускаючи перед Скарбником тацю. Брова останнього стрімко злетіла вгору.

- Це що? - уточнив він огидливо.

— Ах, це... ти сам просив чогось гарячого із закусками та напоями на мій смак. Насолоджуйся, поки я добрий, а потім відправ вісника Ісу.

Сірий дракон задумливо помішав ложкою загадкову субстанцію, що складалася, здається, з трібухи, вкрай гострих спецій і розм'якшених бобів, покосився на підігріте темне пиво, густе, як крем-суп, і флегматично повідомив:

— Не бути тобі ресторатором, Княже.

— І слава Небу, на мій вік вистачить однієї сумнівної посади. То ти почув мене?

- Хочеш перевірити цю Фло? - уточнив друг. По тремтінню повітря Тир зрозумів, що їхня розмова конфіденційна.

- Так. Ти чув?

- Звісно. — Скарбник не збентежився. — І це мені теж не подобається. Я міг би її розпитати.

— Поки що без дізнань у твоєму виконанні, — гмикнув Тир. — Все ж нянечка моєї пари. Не хочу раніше часу змітати її в совок. До того ж, мені спочатку треба порозумітися з Ірейн, а потім уже... все інше.

Ар відвернувся на кілька миттєвостей, роздивляючись сонячний годинник на сусідньому даху.

— Ви все вирішили, мій Князь? — обернувся до бірюзового дракона Скарбник Передгір'я, серйозний, холодний і зібраний.

— Так, — твердо відповів Тир. — Моєю княгинею бути їй. Я впевнений.

— Щодо Акі Білої, ви були не менш впевнені... колись.

- Так, - Тир усміхнувся. — Як сказала моя пара, найчастіше в юності ми приймаємо за велике кохання те, що їм, по суті, не являється.

Ар задумливо побарабанив пальцями по столу.

— Я не схвалюю твій вибір, Княже. Вона мені не подобається.

— Я помітив, але це не тобі вирішувати.

Скарбник усміхнувся одними очима:

— Дозволь закінчити, Княже. Так, я не схвалюю її, як Скарбник. Але як твій друг... вітаю.

З цими словами Ар підвівся, коротко схилив голову і вийшов. Тир залишився, розмірковуючи про мінливість долі, призначення і, мабуть, маски.

— Що, той негідник так і не заплатив? — раптом запитала Ліз. — Ось на його обличчі написано, що він сволота!

І Тир засміявся.

***

— Упустиш — дурепою будеш, — казала Ліз. - Першостатейною ідіоткою. Він чого, думаєш, тут ошивається? Через тебе!

- Це любов! — сказав Жужа з придихом і помахав надкушеним солоним огірком.

— Начебто непоганий хлопець, — повідомив Жуб. — Дивний тільки.

— Та я вас прошу, — закотила очі подавальниця. — Хто на наш час не дивний? У кого не ткни, скрізь якийсь жах: один пізнає істину, другий сидить на чомусь надто вже веселому, у третього на бабу піднімається тільки рука, а четвертий взагалі заглядається на чоловічі дупи! І як бути в такій ситуації нещасливій романтичній діві?

- Закрити рота і допомогти мені з салатом, - відрізала Фло. Ірейн зітхнула.

Як і з чого б у них раптом утворився консиліум, який обговорює їх з Тиром неіснуючі відносини, вона й сама не могла б пояснити. Просто так вийшло, що зал залишився на Тира та Мардж, а решта працівників зібралася на кухні, щоб щось зжерти. І, зрозуміло, обговорити чуже особисте життя. Куди ж без цього!

- Іди до нього цієї ночі, - категорично сказала Ліз. — Заради такої нагоди я з Іветтою посиджу! Серйозно, не можна такого упускати!

— То я так тебе й допустила — до дитини! - пирхнула Фло. — Ти, мабуть, не знаєш, з якого боку їй кашу запихати! І взагалі, менше б язиком плескали: йому ваші розмовинки як на духу чутні.

— Дурниці не кажи! У залі шум такий, що навіть перевертень нічого не розбере. Не нагнітай, Фло! Сама-то, мабуть, і не знаєш, з якого боку хапатися за мужика!