«У його очах»

«У його очах»
Марі Даркблум

Вмикаємо: Imagine Dragons — «Dreams»

До відома запрошених:

Назва: «У його очах»
Авторка: Марі Даркблум
Жанр: містика, романтика, сімейні таємниці
Час читання: 2 дні
Вікові обмеження: 18+
Для кого книга: для тих, хто любить атмосферу старих маєтків, родинних таємниць, небезпечних почуттів і минуле, яке одного дня обов'язково постукає у двері.

Про що шепочуть у маєтку (АНОТАЦІЯ)

Туманна Англія. На околицях аристократичного Лондона стоїть старий розкішний маєток, де кожна стіна зберігає родинні таємниці, а кожен портрет — чиюсь провину. Асторія Ловфорд — молода жінка, на чиєму місці, здавалося б, мріє опинитися ледь не кожна. Її життя — втілення англійської мрії: впливовий батько, блискучі бали, родинний маєток та ідеальний шлюб, який гарантує статус і безпеку. Проте з кожним днем у її бездоганному світі з'являється нова тріщина: дивні збіги, плітки про родинне прокляття, марева та незнайомець у карнавальній масці, який навідується до неї в снах... Однак коли тіні зі сновидінь починають просочуватися в реальність, Асторія розуміє: з її родиною пов'язані не лише моторошні легенди. Кожна таємниця має ціну, і хтось уже готовий заплатити. Живучи серед брехні та розкоші, жінка має обрати: покірно грати в чужій виставі чи шукати істину, яка врешті знищить ідилію. І коли тіні тягтимуть у невідомість, Асторія матиме лише два варіанти: втекти... або подивитися їй прямо в очі. Бо іноді найстрашніше — це зустрітися поглядом з тим, хто знає тебе краще, ніж ти сама.

Коли всі маски нарешті впадуть, чи захоче Асторія побачити те, що під ними ховалося?

Перший вальс

У кожного балу своя атмосфера. Коли ми вперше разом із героїнею опиняємося в неймовірних снах, серед масок, розкішних суконь і поруч із загадковим незнайомцем, хочеться залишитися там надовго. І хіба можна засуджувати Асторію за її допитливість і бажання дізнатися, що буде далі? Хто цей незнайомець? І найголовніше, чому її серденько так швидко б'ється поруч із ним?

Але ці дивні сни мають одну велику проблему: потрібно прокидатися. І щоразу це відбувається так, наче героїню обливають крижаною водою. Страх. Липка паніка. Після пробудження саме вони стають її головними супутниками, а разом із ними приходять злість і роздратування.

І вони нікуди не зникають, поступово просочуючись у кожен куточок її життя. Жити стає складніше, бо куди втечеш від самої себе? У будь-яку мить реальність може розчинитися, і Асторія знову опиниться поруч із незнайомцем у масці. У реальному житті вона більше не почувається в безпеці, а у снах... Хто він? Вона готова повірити кожному, хто дасть бодай якусь надію. Така довірлива Асторія...

Дівчина, яка не звикла сумніватися

Чи можу я засуджувати дівчину, яка виросла у світі, де існують чіткі правила й вимоги? Де ти не можеш просто робити те, чого тобі хочеться, бо бажання серця надто часто суперечать установленому порядку. Є родина, якій ти завжди щось винна. Є кров, яку, за їхніми переконаннями, не можна змішувати.

Є репутація. І ти завжди повинна тримати обличчя перед суспільством. Слово «повинна» закладають у тебе ще від народження. Ніхто не має сумніватися, сперечатися чи йти проти цього «повинна».

У їхньому світі існують «правильні» рішення — ті, які навіть не обговорюються. Вони ніби встановлені за замовчуванням. Якщо батько вирішив так, донька повинна без вагань це прийняти. А якщо не прийме, їй дуже переконливо пояснять, що все одно буде так, як хочуть вони.

Поки я читала, мені постійно ввижалися на героях маскарадні маски. Наче вони добрі, щирі, турбуються одне про одного, але варто хоча б одній дрібниці піти не за планом, і все змінюється. Маски тріскаються, а крізь них проступають справжні обличчя.

А ще є люди, яким Асторія чомусь просто довіряє. Вони з'являються несподівано, перевертають її світ догори дриґом і вона майже не чинить опору. Ось і цей чоловік має дещо надзвичайно важливе для героїні й охоче ділиться цим у своїй особливій манері. Настільки важливе, що в Асторії майже не виникає сумнівів щодо нього. Проста, сліпа довіра. А от у мене саме тут з'явилося найбільше запитань:

«Чому він це показує? Чому саме зараз? Чи все це правда? Чи не намагаються мною маніпулювати? Чи не хочуть через мене дістатися моєї родини? А може, це помста мені або моїй сім'ї?»

Мені дуже не вистачило того, щоб героїня поставила собі хоча б частину цих запитань, а не майже одразу прийняла побачене за факт. Тому я просто йшла слідом за Асторією і подумки кричала їй у спину:

«Асторіє, може, все-таки подумаємо?»

Другий вальс

Другий вальс кружляє нас навколо значно спекотнішої теми: пристрасті між Асторією та її чоловіками. Мабуть, саме тут ми з книгою розійшлися найбільше. Пристрасть я побачила, а от у «велике кохання» Асторії до кожного з них повірити так і не змогла.