«Мрії з піску»

Назва: «Мрії з піску»
Автор: Ірина Кацімон

Жанр: Пригодницьке фентезі з елементами антиутопії

Книгу можна замовити на сайті авторки

Анотація

Черговий замовник виявився покидьком. Мені не шкода було розпороти пазурами його горлянку. Скільки ще таких зустріну на шляху до знищення Центрального Королівства? Не знаю, адже сьогодні я зустріла принца. Він думає, мені потрібні лише гроші. Його Високість не виборює кожну краплю води, тож і цікавиться лише вцілілими в наших пісках квіточками.

Вона думає, мені потрібні тільки квіточки. Та я впевнений, що мені знадобиться вона. Мутовані тварини на нашому материку зустрічаються незручно часто, а ось змінені люди не виживають. З такими пазурами багато чого можна провернути. Як шкода, що їй потрібні лише гроші.

Відгук

«Мрії з піску» Ірини Кацімон стали для мене тим рідкісним читанням, яке буквально затягує і не відпускає до останньої сторінки — навіть коли все всередині ніби змовляється проти того, щоб я дочитала.

Ця книга стала для мене особливою ще й тому, що це перша за довгий час історія з українськими іменами. Після сотень прочитаних книжок із зовсім іншим іменним фоном це відчувалося незвично, місцями навіть дивно — але дуже швидко це «незвично» перетворилося на «близько» і «правильно». І якщо чесно, після фіналу я зрозуміла, що мені цього світу вже критично мало — мені потрібні друга і третя частини трилогії.

Попри те, що в тексті траплялися деякі технічні помилки, вони не змогли зіпсувати загального враження. Навпаки, емоційний заряд історії виявився настільки сильним, що всі ці дрібні недосконалості просто губилися на тлі сюжету.

А сюжет тут справді насичений. Події постійно рухаються вперед, і кожен новий поворот змушує мозок працювати на повну: будувати теорії, сумніватися, переглядати попередні здогадки. Це той тип історії, де ти не просто читаєш — ти постійно живеш у стані очікування, розгадування і внутрішнього «що буде далі?». Концепція світу цікава, а пошук істини в ньому виявився одночасно болючим і дуже солодко очікуваним.

Окремо неможливо не сказати про головну героїню — Азалію. Я готова на неї буквально молитися. Це саме той тип персонажки, який я обожнюю: сильна, вольова, гостра на язик і безкомпромісна з перших сторінок. Вона не «росте» у силу — вона нею просто є. І це підкорює. Вона вийшла настільки яскравою, що кожна її поява відчувалася як подія.

Валерій теж приємно здивував. Спочатку я очікувала класичний образ трохи загубленого принца з передбачуваними мотивами, але історія розкрила його набагато глибше. Його цілі, його внутрішні рішення і динаміка з Азалією виявилися значно цікавішими, ніж можна було припустити. Їхні сцени разом — це окрема емоційна лінія, де напруга буквально відчувається між рядків.

Є й персонажка, яка особисто в мене викликала сильне роздратування. Її поведінка, постійні скарги й загальна манера існування в історії для мене стали тим фактором, який місцями збивав темп і відволікав. Але це вже радше питання мого сприйняття, ніж об'єктивна вада книги — впевнена, що інші читачі можуть побачити її інакше.

І попри все це, фінальне відчуття одне: я в захваті. Для мене це ще й одна з найкращих книг серед українських авторів із тих, що я читала — і це особливо цінно, бо таких у моєму досвіді небагато. Вона змогла не просто сподобатися, а реально зачепити й залишити післясмак, який змушує хотіти продовження.

Мені мало цього світу, мені мало цих героїв, і я щиро хочу знати, що буде далі.

Оцінка: 5/5

Слова від авторки: Ідея цієї фентезі трилогії мені наснилася. Я була спочатку ним, а потім нею.