"Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс" Віки Лукашук

Дисклеймер

Читання ― штука суб’єктивна

Книга «Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс» від сонечка Букнет Віки Лукашук прочитана мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак.

Жанр: детектив.

Структура книги: 34 сторінки, Пролог, 7 найменованих розділів та Епілог.

Сюжет

Під час секретної гри студентів в університетському кабінеті стається вбивство. Детектив Еліс Хейл береться за справу й намагається докопатися до істини, прикидаючись студенткою.

По ходу сюжету ми дізнаємося більше про головну героїню та її минуле. І тут до мене дійшло, що «Еліс Хейл» ― це цикл, тому деякі згадані в історії речі спершу можуть здатися незрозумілими, наприклад, що там сталося в попередній справі чи чому героїня втекла з власного весілля та уникає нареченого. Однак це неважливо для сюжету конкретно цієї книги, тому, в принципі, не критично.

Звісно ж, у процесі Еліс Хейл таки розгадала справу. Але фінал залишає інтригу у вигляді листа від Друга ― такого собі професора Моріарті.

Плюси

✨ Книга читається легко. Можна проковтнути за один вечір, що й пасує детективній історії.

✨ Яскраві ілюстрації, які передають атмосферу книги.

✨ Красивий буктрейлер.

Мінуси

Мені не вистачило атмосферності та деяких пояснень. Наприклад, що це за гра така? Які її правила? Хто може приєднатися до гри? Навряд студенти підпускатимуть до небезпечної гри будь-кого. Мабуть, повинен бути якийсь відбір, критерії. Одначе Еліс Хейл з легкістю прийняли в гру, без жодних питань. Ну, я не вірю…

Пролог, зізнатися, натякав мені на певну дарк академічність (згадаймо «Таємну історію» Донни Тартт): студенти, університетський кампус, вбивство студента ж… Однак не вистачило саме моторошної атмосферності ― в описах, діалогах, локаціях.

До речі, чому гра відбувається саме в кабінеті, у всіх на очах, по суті?

Чом би її не перенести в більш секретне місце, на кшталт лісу, печери чи підвалу?

Щодо граматичних нюансів сказала авторці особисто. Окремо хочу виділити помилку, яку чомусь допускають на Букнеті доволі часто: дефіс замість тире. Ось це «-» дефіс, а це «―» тире. Бачите різницю? В діалогах перед репліками має ставитися саме «―» тире!

Висновок

Якщо вам до вподоби легкі детективні історії, «Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс» цілком можливо вам сподобається.

Кожна написана історія ― новий досвід. Всім нам є куди рости. Щиро зичу Віці Лукашук натхнення мішок для створення наступних книг. Впевнена, вони ставатимуть все кращими та кращими!      

♥♥♥

Читайте хороші книги та бережіть себе

♥♥♥