"Дім забутих дівчат" Катерини Федоровської

Дисклеймер

Читання ― штука суб’єктивна

Твір «Дім забутих дівчат» від Катерини Федоровської прочитаний мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак.

На жаль, на просторах Букнет я досить рідко зустрічаю книги, що не рябіють помилками. Тому автори, які дбають про стан очей читачів, годинами відшліфовуючи текст, викликають мою пошану.

Велика дяка вам!

♥♥♥

Катерина Федоровська саме та авторка, творчість якої не буде викликати кров з очей, головний біль та бажання жбурнути пристрій об стіну (хіба що в рамках несподіваних-оце-так-сюжетних-поворотів). Мова її текстів, зокрема й, звісно ж, «Дому», дуже грамотна. Можна навіть сказати ― соковита, насичена цікавими мовними зворотами, а також є баланс між описами та діалогами.

«Ріпакові поля буйно золотавилися жовтим цвітом, а безжурне весняне небо милувало око своєю насиченою блакиттю»

Чом не краса, а?)

Однак є один мінус: дефіс замість тире.

Повірте, красиве оформлення тільки сприяє легшому читанню. Звісно, правила придумані, щоб їх порушувати, але це не той випадок…)) Тим паче що в нас є спільний знайомий, який може навчити в два кліка перетворювати ті нестерпні дефіс у тире.

Харизматичний, давно тобі говорили: відкривай курси =)

Чим мені ще до нестями подобається творчість Катерини ― у її творах є ІДЕЯ. Ключова думка, яка пронизує собою весь текст і спонукає до роздумів та висновків. А це дуже важливо в наш час шаблонних простецьких творів.

Книги мусять розвивати нашу менталочку

✨️✨️✨️

Сюжет

Оповідання складається з трьох розділів (загальний обсяг всього-на-всього 5 сторіночок), які плавно занурюють нас в розповідь.

Чотири подруги їдуть до старовинного маєтку графського подружжя Чацьких, що на Волині, на майстерклас із йоги. Однак замість відреставрованого маєтку їх зустрічає занедбана споруда, де «занехаяні кущі акації та барбарису густо насідали на обдертий фасад будинку». До того ж асистентка в інструктора ― Майстра Чу ― виглядає, м’яко кажучи, дивно: бліда шкіра з неприродним відтінком, що навіває думку про вампірів.

І тут мені невимовно стало шкода, що об’єм твору до непристойности малий: всього 5 сторінок! Адже тут є всі передумови розіграти фантазію на повну: моторошна атмосфера, покинутий дім з загадковим власником, весь образ якого немовби застиглий у часі, містичні картини на стінах, а затим поява дівчаток, які мов дві краплі води схожі на наших гостей. Такий психологічний трилер з елементами жахастиків можна забацати! Але поки залишається просто тяжко зітхати...

Так от, виявляється, що головні персонажі приїхали ні на яке не тренування з йоги, а на психологічно-містичний сеанс-розмову з власним травмованим «я». Це і є ключова ідея «Дому забутих дівчат»: психологічні травми, отримані в дитинстві, несуться за нами ― непомітно, несвідомо ― противним шлейфом впродовж всього нашого життя, неквапом отруюючи його.

Причини для травм можуть бути різні ― нестача любові від батьків, булінг, привселюдна критика, відмова в забаганці… ― однак всі вони потребують детального пропрацювання. Дівчатам пощастило: вони потрапили не до лігва вампірів, а на таємничий психологічний сеанс, де змогли виявити причини нинішньої поведінки (наприклад, чому відмовляють собі в усьому та не хочуть дітей? звідки взялися синдром відмінниці та тотальна нелюбов до своєї зовнішності?).

Ми ж не герої містичних історій, тому в таких випадках, коли психологічні травми не дають нам спокійно жити, варто звертатися за допомогою до відповідних фахівців. Ну, або ж вилити душу близькій людині. Тут вже кожен обирає сам =)

«Ніколи не нехтуйте своїми дитячими травмами, адже ви забираєте цей тягар і в доросле життя. Любіть себе, дівчатка!»

10 з 10-ти Катавась

♥♥♥

Мій щирий рекомендасьйон всім =)

Читайте хороші книги та бережіть себе

♥♥♥