"Погляд на зорі" ✨️ Володимир Забудський

Дисклеймер

Читання ― штука суб’єктивна

Книга «Погляд на зорі» від Володимира Забудського прочитана мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак, хоча в списку бажанок була вже давно.

Сміливо заявляю з ноги:

«Погляд на зорі» ― перлинка серед Букнет

♥♥♥

Якщо ви в пошуках якісних творів, то «Погляд на зорі» ― мій вам рекомендасьйон. Тут є все, що я так люблю в книгах:

✨️красивий стиль написання;

✨️грамотно прописаний текст (який це все-таки кайф для очей ― читати текст без помилок!);

✨️незвичайний сюжет з «ось-це-так-поворотами» на кожному кроці;

✨️добре продумані ― неідеалізовані ― персонажі (навіть другорядні);

✨️розлогі описи;

✨️інтрига, яка не губиться до фінальної крапки, а навпаки ― тільки посилюється, змушуючи шкіру покриватися сиротами, а волосся ― ставати дибом;

✨️і звісно ж ця книга змушує думати, постійно підкидаючи нову поживну їжу для мізків.

І нехай не лякає вас об’єм роботи (405 сторінок) та жанр (наукова фантастика), позаяк автор вміло подає складну інформацію: не вивалює тонну наукових фактів, а наводить її дозовано ― тоді, коли це дійсно необхідно. Тому людина, яка далека від точних наук, чи то пак я, не загубиться серед букв, не потоне в морі незнайомої інформації, а зможе все збагнути. До того ж людські емоції та переживання (психологічна складова) в погоні за сюжетом теж не забуті.

Видно, що була пророблена просто-таки грандіозна робота над текстом, що не може не викликати мій читацький захват!

♥♥♥

Сюжет

Події розгортаються у світі майбутнього. Перед нами 2120 рік ― вік технологій, де нейромережам, які зараз є страшилками від конспірологів, таки вдалося заполонити світ. А десь на фоні звучить інформація про перенаселення. Також червоною ниткою проходить думка, що людство не змінилося ні на краплю: як були найжорстокішими тваринами, так ними й залишаються. Висмоктують, мов ті паразити, всі поживні речовини з Землі, що вже навіть повстає реальна потреба в Землі-2. І доля приносить людству такий подарунок.

Навряд людство використає його з достоїнством…

(Аня-оптиміст, хехе)

Отже, історія розпочинається знайомством з видатним колись конструктором та вченим Домініком Купером. Був час, коли він витратив свої найкращі роки життя, працюючи над грандіозним проєктом «Піонер». Це космічний корабель на чолі зі штучним інтелектом, який мав би у відкритому космосі віднайти планету, де можливе життя. Проте сталося найжахливіше: корабель зник із радарів, розтрощивши притім всю роботу життя Купера. Проєкт із шумом закрили. Домінік Купер залишився на схилі літ забутий всіма. Одначе настала та мить, коли про нього згадали всі: і друзі, і вороги.

Пролог закінчується словами, які звучать як пронизливий акорд:

Вона справді існує, Доме. […] Земля-2.

Виявляється, що «Піонер», бувши протягом 20-ти років у відкритому космосі, залишився живий-здоровий. Окрім цього, йому вдалося віднайти Землю-2 ― планету, на якій можливе життя.

По ходу сюжету виясниться: для того щоб володіти інформацією ШІ «Піонера», потрібен чіп «Ліам». Якраз пошуки та боротьба за чіп ― важливі рушії сюжету, на які вміло нашаровуватимуться й інші теми.  

Декілька слів про персонажів

Домінік Купер хоч і відіграє важливу роль у сюжеті, одначе ще одним не менш важливим персонажем є Саша Тернер, яка з дитинства марила космосом, ― хоробра, відчайдушна, цілеспрямована та смілива героїня. Вряди-годи її сміливість граничила з божевіллям, чому теж є логічне пояснення. До слова, Саша теж науковець, її науковим вчителем колись був сам Домінік, а мама теж працювала над славнозвісним проєктом «Піонер» і по суті розробила «Ліам».

Однак приз моїх читацьких симпатій отримує найбільш загадковий персонаж ― Сай. Нехай він і не з’являвся на кожній сторінці, за що мені дуже сумно, йому таки вдалося завоювати моє читацьке серце. Адже він до біса харизматичний хлопець, зі страшною таємницею, яку так і хочеться розгадати. Не дивно, що Саша відразу зачарувалася ним. =)

Окремої уваги заслуговує також Рікардо Гізу, бразильський мільярдер. Харизматичний засранець ― от що я можу про нього сказати. Виявляється, його батько був засновником компанії «Тера Нова» (під покровительством якої, власне, і розроблявся проєкт «Піонер»), таким собі новим Ілоном Маском. Одначе провал проєкту він не зміг з честю пережити. А ще погруз по вуха в боргах в останніх спробах врятувати корабель, що тоне. З цими боргами довелося справлятися юному Рікардо Гізу. І він зумів повернути втрачене багатство та ім’я. Й так само марить про відродження проєкту та «Тера Нови». Але чи його мотиви достоту білі та пухнасті?