Написано в рамках марафону Тетяни Гищак.
Перед нами притча. Твір, що повинен мати особливу глибину і моральне значення. Про що ж вона?
Стояв собі зелений дуб, у вітах якого було гніздечко з пташенятами. Аж раптом знайшовся богатир, який забажав випробувати свою силу і зламав дуба — знищив гніздечко і вбив пташенят. І жодні вмовляння не відвернули біди. Сила перемогла!
Та чи перемогла? Чим насправді все закінчилося? А як поставилися люди до цих подій? Ви дізнаєтесь про це прочитавши коротеньку оповідь Світлани Фої “Сила”.
Хоча події в творі відбуваються в далеку давнину, в дохристиянську епоху, алюзії з сучасністю виникають з перших рядків. Ось велет прийшов на нашу землю, яка зміцнювалася та процвітала і показав свою силу — зруйнував міста і села, знищив її дітей. І думки людей в світі розділилися. Знайшлися такі, хто підтримав “силу”.
Втім, як всяка притча цей твір має неочікуване закінчення і мораль. Перемагають не лише нагла сила і велетенські розміри. Інколи для перемоги достатньо одного, не надто сильного, зате влучного удару. Треба лише знати куди бити. І нехай галасливий натовп потім кричить, що не самі ми перемогли, що нам допомогли, яке це матиме значення? Адже велетень лежатиме в пилюці мертвий. І ми не проти допомоги, навпаки, благаємо про неї.
Свій твір авторка віднесла до категорії “різне”, але і в тегах, і в анотації, наголосила, що це притча. Отже це можна вважати заявленим жанром, якому твір повністю відповідає.
Анотація чітка і лаконічна.
Обкладинка проста і глибоко символічна.
Рекомендую до прочитання всім, хто вміє і любить думати.
Бажаю Світлані Фої подальших успіхів у творчості.