Відгук на книгу Світлани Фої “Сільські історії”

Сьогодні, в рамках марафону Тетяни Гищак читаю збірку Світлани Фої СІЛЬСЬКІ ІСТОРІЇ.

Твір складається з п’яти невеликих оповідань, кожне з яких має структурований сюжет і є закінченим твором. Об’єднує їх загальна тема – все це випадки з життя сільської громади. 

Заявленому жанру – гумористична проза – збірка відповідає повністю, я, коли читала, весь час посміхалася, та й тепер не можу згадувати ті байки без усмішки.

Пише автор майстерно. В атмосферу сучасного українського села потрапляєш  з перших рядків. Я, наче живих, побачила  дядьків, що зрання похмеляються біля магазину, зустріла хлопа, що ховає пляшку на сусідському подвір’ї (щоб жінка не знайшла), почула лемент господині у якої зі стайки втік хряк.  Усі історії виглядають абсолютно правдоподібно. Що вже казати про чупакабру, яка навела шороху не в одному українському селі (я сама колись чула в новинах), або про те, що може спонукати сільську бабу сісти на дієту. До речі, оповідка про дієту мені сподобалась найбільше. На мою думку, вона найоригінальніша. 

Герої в книзі різнобарвні, змальовані живо і яскраво, в пам’яті залишаються навіть ті, яким приділено лише кілька слів.

Написано книгу чудовою мовою. Давненько, скажу вам, не траплялося мені твору, який практично  немає за що покритикувати )). Єдине що приходить в голову – замінити росіянізм “затилок” на нашу рідну “потилицю”. На мою думку, суржик в устах персонажа – це колорит, авторська ж мова повинна бути чистою. Втім, автор може вважати інакше.

Анотація - чітка і лаконічна, нічого ні додати, ні відняти. Саме така і потрібна для подібної книги. Обкладинка привертає увагу своєю оригінальністю.

Книга буде цікавою широкому колу читачів. Я з задоволенням порадила її своїм підписникам.

Бажаю авторці подальших успіхів у творчості.