Відгук на оповідання Uma Raposa “Персик”

11.01.25

Давненько я не рецензувала нічого для МАРАФОНУ, аж ось заглянула СЮДИ і побачила оповідання від Uma Raposa. Вхопилася відразу, бо люблю якісні речі. Прочитала і анітрохи не розчарувалася. Отримала величезне задоволення від хорошої мови автора, ретельно вичитаного тексту  і теми твору, яка залишається актуальною вже протягом багатьох тисячоліть. 

Про що ж йдеться в оповіданні? Що не втратило актуальності за такий величезний термін? 

Звичайно ж це кохання і подружні відносини. 

Що робити жінці, яку замкнули вдома і не надали жодної можливості для самореалізації? Звичайно ж тікати від чоловіка. Тим більше що він і до її мами ставиться неадекватно - городину, що та надсилає, любить, а в гості тещу не кличе. А героїня ж так сумує за мамою… і мама за нею теж. 

А якщо втекти неможливо? Адже чоловік вжив для цього всіх заходів! Навіть самогубство у цій ситуації не вихід, воно не принесе такого жаданого звільнення. Та й кохання кляте міцно тримає жінку біля того самодура. Мліє вона всяк раз, як погляне у його чорні очі, ще й добре пам’ятає, що сама, з власної волі, погодилась вийти заміж і переїхати до нього. Щоб остаточно не втратити глузд від відчаю, залишається знайти хоч якусь, хоч маленьку справу, яка нагадуватиме про отчий дім, і потихеньку згасати, згасати…

Але чому?! Кохання було ж взаємним? Таким і залишилося. І навіть найстрашніший самодур заради коханої здатен піти на поступки. От він і йде - виправляє, як може, власні помилки.  Одним словом, переступає наш герой через себе і відпускає дружину до мами у гості. Без жодної надії, що вона забажає до нього повернутися. 

Як гадаєте, повернеться чи ні? Зможе оцінити жертовність чоловіка?

Якщо ви думаєте, що я тут накидала спойлерів, то глибоко помиляєтесь. Нічого нового я вам не розповіла. Всі ви знаєте цю історію з дитинства (я, принаймні, з шостого класу). Просто авторка розповіла нам її по новому, розставила акценти і прив’язала до сьогодення. Гадаю, вам буде її читати настільки ж цікаво, як і мені. 

Рекомендую її до читання всім без винятку. А нашій Лисичці (Uma Raposa з португальської - лисиця) бажаю нових успіхів у творчості.