Відгук на оповідання Анни Тапок “Кепські свята”

25.09.24

Написано за власним бажанням.

Перед нами дебютний твір авторки на Букнеті, оповідання, написане на різдвяно-новорічний конкурс. 

У Стейсі завжди все летить шкереберть. Вона хронічна невдаха. Особливо гостро це відчувається в свята, коли навколо всім покладається бути щасливими. Стейсі ж негаразди переслідують невпинно. Ще й родичі підливають масла у вогонь, постійно глузують. Молодші сестри давно обійшли її по успішності - одна заміжня і має дітей, друга привела нареченого знайомитись з родиною. А мати, без жодного застереження, просто за святковим столом, оповідає гостям про невдачі старшої дочки, про її нещасливу долю і розбите серце. 

Наступного дня негаразди продовжуються - від запізнення на роботу, до пожежі, влаштованої через неправильне використання мікрохвильовки. Не втішають  Стейсі ні вибачення матері, ні підтримка сестер, тим більше, що улюблені племінники встигли наробити шкоди - зіпсували її маскарадний костюм, приготований для корпоративу. От і довелось бідоласі вдягатися не ельфом, як вона планувала, а балериною. 

Нічого дивного, що після невдалого корпоративу дівчина завітала в бар, випити глінтвейну. І у тому, що на неї, в рожевій пачці, звернув увагу чоловік, який пив молочний коктейль, теж нічого дивного не було - надто вже виділялась вона серед оточуючих. А от те, що він довго слухав її жалісну сповідь, дійсно не вкладалося в жодні рамки. Бо пожежники не психологи, їм не має бути діла до нещасливих дівчат. 

Можливо це було різдвяне диво? Тим більше, що висновок, зроблений пожежником, перевернув ставлення Стейсі до подій догори дригом. Виявляється, якщо на її негаразди подивитися під іншим кутом, то все виглядає не так вже й страшно.  А інколи навіть дуже добре! І якщо тебе в рожевій пачці ставлять у центр фото, то це не для того, щоб посміятися, а тому що ти, така гарна і яскрава,  всім подобаєшся.

Ні, з осягненням помилок, негаразди не покинули нашу героїню, але про те, що трапилося з нею далі, ви прочитаєте в оповіданні. Я ж хочу сказати, що мені надзвичайно сподобалась ідея цієї книги. 

Не завжди те, що здається катастрофою, насправді нею являється, не завжди ті, хто дратують тебе, бажають зла. Не завжди пожежа це тільки збитки. Бо позитивного в житті не менше ніж негативного, варто лише змінити своє ставлення і навчитися дивитися на життя з іншої точки зору. 

А ще, навіть під час кепських свят, трапляються дива. Про це також забувати не варто.

Написано оповідання хорошою мовою, читалося легко, більш того, текст відразу візуалізувався. Я наче фільм різдвяний подивилася. Дякую автору за приємно проведений час.

Твір сподобається і буде корисним широкому колу читачів. 

Це був чудовий дебют! Бажаю Анні Тапок успіхів в подальшій творчості.