Рецензія на роман Євгенія Шульженка “Гра почалася 1. Плем’я”

Написано в рамках МАРАФОНУ Тетяни Гищак.

Хто із нас, будучи підлітком, не мріяв хоча б на деякий час позбутися опіки батьків? Та ще й так, щоб ціле місто  залишилося у твоїй владі! Ух, я б там розвернувся, вважає кожен подібний мрійник. От Євгеній Шульженко і описав, що і як могло би відбуватися, якби…

Одного дня десятирічна дівчинка Мілана опиняється в дуже незвичайній для себе ситуації: вона зранку прокинулась, а батьки ні, і добудитися їх неможливо жодним чином. Дитина намагається займатися запланованими на день справами і стикається з ще більш незрозумілими речами: телефон не працює, інтернету немає, по телевізору йдуть записи старих програм, у місті тихо та безлюдно, школа зачинена.  Голод жене Мілану  в магазин. І ось там  вона бачить, що сплять не лише її батьки, але й касирки з охоронцями. Тобто усі дорослі. Два дні Мілана звикається з новою реальністю, а потім іде шукати тих, хто не спить. Знаходить вона двох своїх подруг і кілька інших дітей, всіх віком від шести до дванадцяти років, і вирішує згуртувати їх в плем’я, яке житиме разом. Так починається Гра. 

Отже в цьому творі ми маємо таку собі лайт-версію постапокаліпсису, де ніхто не гине, всі лише сплять, продукти не псуються, хвороб не існує. Оскільки автор пише для дітей, на мою думку, така версія є абсолютно виправданою, тим більше, що “умовність” апокаліпсису не заважає Євгенію Шульженко фантазувати на тему того, як могли б розгортатися події. І фантазії ці, навіть попри всю лайтовість задуму, доволі жорсткі і наближені до реальності.

Одразу скажу, книга цікава, тримає читача в напруженні, і читалася  доволі легко, навіть попри помилки, припущені автором. Мені було цікаво спостерігати за подіями і аналізувати їх. Питань по ходу виникало багато, але більшість з них рано чи пізно знаходили своє пояснення. Наприклад, мене дуже цікавило якої природі був сон у дорослих.

Книга заявлена як постапокаліпсис. Закони цього жанру дозволяють використати два види пояснень для подій твору - фантастичний, тобто наукоподібний, заснований на чомусь реальному, або магічний, чарівний. Спочатку я гадала, що події розгортатимуться по магічному сценарію, На користь останнього я знайшла в книзі декілька підтверджень. Кішка Мілани раптово змінює свій характер, перетворюється на практично розумну істоту; всі, хто заснув, не вмирають від голоду і зневоднення, хоча в реалі це мало  б статися навіть уві сні; продукти, попри відсутність холодильників, не псуються;  діти нічим не хворіють, хоча перебувають в умовах де зараження важкими інфекційними хворобами практично неминуче. Однак автор обрав інший варіант. Причиною апокаліпсису у нього став цілком матеріальний чинник - вірус. У зв’язку з цим не зрозуміло, як вірус, що вражає людей, міг вплинути на ментальні здібності однієї, окремо взятої кішки (про інших змінених котів нічого не сказано, псів і щурів також не зачепило), і ще менше я можу уявити чому не псувалися ковбаси і не гнили овочі. 

Також незрозумілим для мене виявився ось такий момент. Цілих два дні після події Мілана, яка вільно пересувалася містом,  нікого не бачила і не чула. На мою думку це виглядає неправдоподібно, та й дитячій психології не відповідає. 

Дітей відповідного віку, які могли вижити у наведених умовах,  у місті багато. Їх і у великому домі цілком достатньо. Якби всі дорослі поснули, чи стали б усі діти кілька днів мовчки сидіти по домівках? Запевняю вас, що ні. Хтось, можливо, перелякано зачаївся би, ще й під ліжко заліз, але більшість поводились би інакше. Вже через кілька годин будинок здригався би від лементу! Хтось з малечі скиглив би під дверима від страху, бо не може їх  відчинити і вийти; хтось плакав би, бо зголоднів; хтось кликав би на допомогу з балкону, а інший носився би по поверхах і бив ногами в усі двері, намагаючись хоч когось знайти. Обов’язково хтось ганяв би по місту на велосипеді у пошуках інших родичів, знайомих або лікарів. Перелякані дітиска бігали б по вулицях це точно, особливо старші. Вони шукали б пояснень, які, сидячі вдома знайти неможливо. В магазин залізли б в першу добу і не лише за солодощами. А ще неодмінно знайшли б інструменти і витягли  з пастки когось, хто застряг за зачиненими дверима. Діти 10 - 11 років цілком здатні швидко приймати рішення, інколи їм вдається  влаштувати рятувальну операцію набагато оперативніше ніж дорослим.

Ще не дуже правдоподібною здалася мені відсутність у дітей транспортних засобів, адже практично у кожної дитини в наш час є велосипед або самокат. Навряд чи вони відмовились би від своїх роверів, бо з ними і швидше, і зручніше. 

Персонажі у творі цікаві, так би мовити, багаторівневі. Чому багаторівневі? Тому що до персонажів можна віднести як окремих дітей, так і цілі колективи (племена, зграї, школи).

Колективи описані різні. Є нормальні, дружні, чесні, є зрадливі і паскудні, є агресивні тоталітарні групи, що поневолюють сусідів і експлуатують їх, і  при цьому впевнені, що кращі за всіх. Загалом, все як у житті. 

Образи дітей подаються доволі скупо, в кількох словах, хоча автор приділяє увагу практично кожному персонажу - описує зовнішність, згадує основні риси характеру, звички і вподобання. Більш-менш детально характеризуються тільки Мілана і Аніта, найстарша з дівчаток. Мілана - головна героїня, її характер розкривається в переживаннях  і діях. Про Аніту ж дізнаємось з історії життя, яку повідомляє автор.   Мушу тут відмітити, що деяких дітей, які в сюжеті майже не задіяні, автор описує ретельніше ніж тих, хто має більше значення. Але можливо, у “не задіяних” все ще попереду, адже це тільки початок Гри. 

Крім дітей в романі присутня, як персонаж, кішка Аліша, яка з початком Гри докорінно змінила свій характер, стала майже розумною істотою і головною помічницею своєї хазяйки.

І нарешті ще один герой звертає на себе увагу.  Це сама  Гра, що почалася. На перших сторінках вона ще не схожа на окремого персонажа, але саме до неї автор звертається наприкінці кожної глави з особливим питанням,  і поступово, вона набуває все більше окреслених рис. Мені цей хід сподобався, він об’єднує всі деталі розповіді і привносить в неї ненав’язливу філософську нотку.