Рецензія на роман Надії Філіпської “Остання з роду Віндор”

03.06.24

З творчістю Надії Філіпської я раніше знайома не була. Роман для рецензування обрала на БЕЗСТРОКОВОМУ МАРАФОНІ виключно через якісний текст і мою любов до драконів. 

Чому ми любимо читати і писати про драконів? Напевно тому, що вони мужні, шляхетні, вірні, віддані. Саме такі, якими ми мріємо бачити наших  чоловіків. Отже, вважаю, мрію про ідеального чоловіка можна визнати темою даного твору, оскільки йдеться тут про відносини молодої відьми, яка попала в скрутне становище, і  бойового дракона, котрого відрядили їй на допомогу. 

І наче б то вся драконяча робота мала полягати в захисті від тварин у чужому світі, але він і приготування їжі взяв на себе, і розборки з сусідами, і повсякденну охорону своєї роботодавиці. Але найдивніше, що не пішов від неї і після виконання своєї місії, не втік світ за очі, коли зрозумів, що відьмочка важко  хвора, натомість продовжив розплутувати клубок негараздів, що утворився навколо неї. Ну і як в такого не закохатися?

Сюжет спочатку розгортається неспішно, але у другій половині твору пожвавлюється. Деякі події досягають розв’язки, інші ж тільки починають розгортатися. Протягом оповіді автор ретельно дотримується законів жанру. Всі атрибути необхідні для історії подібного типу  в романі  задіяні.  Окрім благородного дракона і красуні-відьми з їхніми початковими непорозуміннями, читач знайде тут і настирливих женихів з посіпаками, і магічну академію з дивакуватим ректором,  і неочікувані пастки влаштовані головним зловмисником, і навіть палацовий переворот. Без спадкоємця правлячого роду також не обійдеться. Ну яке ж фентезі без принца? :))

Герої - і головні, і другорядні - вийшли цілком живими, кожен зі своїми особливостями, які, до речі, завжди обгрунтовані. Вчинки героїв цілком логічно витікають з їх  попередніх дій або з властивостей характеру. Крім головних героїв моє серце однозначно полонили Мікель, ректор академії та Урос, родовий дух Віндорів.

Безперечним плюсом оповіді є світи, вигадані автором. Особливо один з них, де навіть екосистема продумана.  Мешкають в цьому світі  два види магічних тварин теж авторських. Один з них, так звані трипатони, докладно описані. Виглядають вони як страшні хижаки, живляться магією, яку збирають по крупинках всюди де тільки можна, пересуваються на трьох лапах. Четвертою користуються як зброєю - б'ють ворога, розсікаючи гострими кігтями не лише його тіло, але й ауру. Коли я читала опис цієї тварини, мені на згадку прийшли триффіди Джона Віндома (фантастичний роман “День триффідів”). 

Помилок в тексті мало. По суті прискіпливому рецензенту і розгулятися нема де. ))) Але на дещо я все ж таки звернула увагу.

Найперше, що зачепило, це стазис. Тож вважаю, з цим питанням варто розібратися. 

В романі героїня одержала важке поранення тіла і аури, але встигла зануритися у самоутворений стазис. Зробила вона це з метою одужання, щоб рани на тілі загоїлися. Коли ж рани зажили, стазис спав з неї сам собою і вона прокинулась. 

Загалом під стазисом в  фантастичній літературі розуміють стан повної зупинки будь яких процесів у обмеженій ділянці простору.

Саме слово “стазис” перекладається з грецької як застій. Отже під дією стазиса зупиняється час і нічого не відбувається - рани не регенерують, продукти не псуються, людина не може ні заснути, ні прокинутись,  ні вмерти, ні видужати. Під стазисом вона навіть думати не здатна, бо думки це теж процес. Самостійно вийти з цього стану неможливо тому що у нього навіть терміну дії немає, оскільки час зупинився.

Звичайно, кожен автор має право на власну фантазію, але, можливо, у тому випадку, що описує Надія Філіпська, доцільніше було б застосувати термін “лікувальний сон”?  Можна назвати його ще відновлюючим, або таким, що сприяє регенерації. Це точніше відображає те, що відбувалося з Арією.

Із мовних негараздів найбільше зачепило слово “рідкий”  у сенсі “не дуже розповсюджений”.  Можливо я і не стала б сперечатися з автором на цю тему, адже це слово є в українському словнику, хоча сайт ОнлайнКорректор і застерігає від його вживання. Але погодьтеся,  словосполучення “рідкі рослини” виглядає дивно. Так само як  і  “рідкий компонент” там де йдеться про подрібнений кристал. Краще у цих випадках застосувати слово “рідкісний”.

Ще зустрілося кілька цікавих речень:

“Прийнявши в себе душ, я зібрався до кімнати відьмочки.” Це речення краще перефразувати, бо дракон точно воду з душа не пив(. 

“…ректор був здивований, побачивши про наш шлюб…” Напевне все ж таки “почувши”.

Також зустрілася одна одруківка:

• Трипанони це напевно помилка, бо всюди інде - трипатони.

Невірно вжитий рід:

• розважлива стерва - розважливе стерво (слово “стерво” в укр мові середнього роду).

Усталені вирази, дослівно перекладені з російської:

• заключаємо угоду - укладаємо угоду;
• рік назад - рік тому (в іншому випадку - десять хвилин назад - десять хвилин тому);
• прийти в себе - отямитися;

Ще в тексті присутні русизми, які варто було б замінити навіть попри те, що вони є у словнику. Всі перелічувати не буду, а для прикладу: 

• скитаються - тиняються;
• нахмурилася - насупилася.

Ну і без тавтології не обійшлося: 

• Льодяна крижинка. Попри всю поетичність словосполучення воно є тавтологією по змісту. 

Читалася книга легко і швидко.  Я в жодному випадку не розчарувалася, що обрала саме її. Це якісна авторська робота, створена з любов’ю і повагою до читача. До того ж вона збагачена чудовими ілюстраціями. Зацікавить роман широку аудиторію. Раджу прочитати його тим, хто хоче відпочити від повсякденних турбот, розгрузити голову і хоч на мить опинитися в казковому світі. 

Бажаю Надії Філіпській подальших успіхів у творчості.