Глава 2

Поява Дарія сплутала Кірі всі карти. Вона не могла зосередитись і пропустила кілька помилок в програмі, через що довелося сидіти на робочому місці зайвих дві години. Дідько! Тільки тепер в пам’яті сплив той дивний випадок, коли речі в кімнаті були не на своїх місця. Наче хтось копався в шухляді на заваленому різним дріб’язком робочому столі і свою флешку вона так і не знайшла, добре, що змогла зробити копію…

Це по-справжньому змушувало нервувати. Якщо ці фахівці з безпеки обшукали її кімнату в гуртожитку, Рон наробив справжнього шороху. Що він міг поцупити? Її розпирало від цікавості і водночас від злості. Стільки часу, щоб забути цього самовпевненого нахабу і ось він знову увірвався в її життя! Пейджер в кишені завібрував і змусив оговтатись. Кіра подивлась на екран з відчаєм. Ну, звичайно, норму кроків не находила, всі життєві показники були нижче норми, добре, що прийшло нагадування випити свої пігулки!

Вона потягнулася, відсунула стілець і полізла в сумку за контейнером, коли почула в коридорі впевнені кроки. Хто б це міг бути, незрозуміло, в такий час тут хіба прибиральник залишався. Кіра ковтнула капсулу з вітамінами, але не встигла підвестися, коли двері в її кабінет відчинилися. 

– Пані Новак, будь ласка, пройдемо зі мною. За вами прислав наш керівник, ось мої документи.

Збожеволіти можна! Кіра подивилась на ID картку, де зазначалося ім’я, посада та місце роботи її відвідувача. Той самий “Центр”. 

– Вибачте, але зараз я не зможу до вас приєднатись. У мене незавершена робота, яку треба здати завтра вранці. 

– Це ми владнаємо, – він розмовляв як робот, на одній ноті. – Машина чекає на вас внизу, буде краще, якщо ви підете так, щоб нас ніхто не бачив. Заяву на відпустку відправите електронною поштою…

– Ви мене не чуєте? Я дуже ціную свою роботу і нікуди отак не піду, тим більше ніхто не пояснив, що саме від мене знадобиться? Якщо Рон Діггер в комі, як ви сказали, йому потрібні лікарі, а не тестувальник! Що я йому тестувати – залізу в голову? Оговтається і скаже, де сховав ті коди, які ви шукаєте, чи ви вважаєте, що я можу зазирнути йому в пам’ять і прочитати думки? 

Все це звучало, як повнісінька дурня, але ця квадратна груда м’язів у діловому костюмі похитала головою. Схвально, тобто це могло означати тільки “так”. 

– Фізичний стан пана Діггера зараз під максимальним контролем, але ми його поступово втрачаємо. І єдиний шанс, який можна використати – “підключитися” до його підсвідомості. 

– З моєю допомогою?

– Саме. Ми вже робили кілька спроб за участю інших операторів, але невдалих. Діггер не пускає нікого чужого, а вас, сподіваємось, пустить. Ви дуж добре знайомі, навіть більше – були близькі, отже це дає нам максимальний шанс. Всі інші деталі – в Центрі. В разі якщо ви погодитесь,отримаєте грант на навчання і будь-яку суму в цифровій валюті. У нас п’ять хвилин. 

Просто очманіти! Не дарма Кіра  була фанаткою “Матриці”, виявляється світ вже наблизився до подібного не тільки в кіно! Дівчина озирнулася. Тісний, завалений старим непотребом кабінет ніколи мене не радував. Звичайно, вона хотіла поміняти його на місце в аудиторії університету і тепер у неїз’явився шанс. Навчатись в закладі своєї мрії і врятувати Рона. Що до останнього, вона цього і хотіла і ні.  найкраще було б взагалі його більше бачити, всі привиди минулого погрожували прокинулися б знову. Кіра ненавиділа цього негідника, цього нахабу-псевдоблогера і брехуна! Залюбки б обійшла його десятою дорогою, але пропозиція отримати грант могла випасти лише раз в житті. 

“Що ж, Роне, ти дуже хотів від мене втекти, але не судилося”. Ця думка була останньою перед тим, як Кіра відповіла: “так” і накинула куртку, щоб поїхати до “Центру”.