Глава 1

Це був дивний відвідувач. Він не вписувався в затишну атмосферу студентського кафе: суворий діловий костюм, насунутий на очі капелюх і напружений, уважний погляд.  Відвернувши манжет білої сорочки, чоловік нетерпляче глянув на годинник. Він звик спостерігати за людьми і навіть зараз робив це мимоволі, відзначаючи легковажні манери підлітків і ділове занепокоєння викладачів, що забігли на обід. Правда той, на кого він чекав, не відносився ні до тих, ні до інших.

– Доброго дня, ви пан Дарій? – приємний жіночий голос змусив повернути голову. – Я трохи затрималася...

Темноволоса дівчина з неприхованою цікавістю розглядала того, хто сидів за столиком. Якби її попросили його описати, то Дарій швидше за все нагадував агента 007 – такого, як зазвичай, показують у старих фільмах. Це зробило зустріч ще більш незвичайною.

– Кіра Новак? Прошу, сідайте, – чоловік кивнув в бік порожнього стільця – Кави? 

– Дякую, у мене обмаль часу, може одразу перейдемо до справи? 

Сірі очі чоловіка свердлили співрозмовницю добрих кілька хвилин, перш ніж розмова відновилася. Дарій швидко зрозумів, а точніше відчув нутром – на пані Новак в інституті попит невеликий. Звичайна тестувальниця, готова працювати за копійки, щоб отримати шанс студенткою в наступному році. Це полегшувало його завдання. 

– Що ж, тоді почну одразу з головного. Мені рекомендували вас, як найкращого QA фахівця в HAN University. 

Кіра не повела навіть бровою, але її видав легкий рум’янець, що забарвив щоки. 

– Ну, це однозначно перебільшення, але якщо вам терміново потрібна людина, я спробую допомогти. 

– Потрібна і якомога швидше, коли ви готові стати до роботи? 

– Це залежить від складності проєкту і від термінів. Гра, застосунок, фінансова програма? Хотілося б побачити технічне завдання.

- Ви педантичні у професійних питаннях. Це похвально,  – по обличчю Дарія неможливо було зрозуміти, каже він серйозно чи жартує. – Але на ваше запитання я не можу відповісти детально. Завдання, про який йдеться, засекречене, ми вже залучили кількох експертів, але вони розходяться у думках.

- Тобто від мене вимагається...

- Так, ви правильно зрозуміли, підписати пункт про нерозголошення.

Кіра подивилася на нього з недовірою. Все це виглядало досить дивно і в неї почали закрадатись сумніви, що пан Дарій – один з кібершахраїв. Шукає когось готового виконати брудну роботу без ризику самому загриміти у в’язницю. Оскільки вона мовчала, її співрозмовник продовжив в дусі найкращого рекрутера.

– Ми шукаємо  фахівця з досвідом, тому що йому доведеться зіткнутися з дещо незвичними речами. Ви – ідеальний кандидат. Освіта, місце роботи, сімейний стан – все підходить для співпраці з нашим Центром. Я читав вашу характеристику, її дала нам людина, думку якої ви навряд чи зможете проігнорувати.

- Дуже цікаво, і хто саме? – тепер вже дівчина примружилась і не зводила із співрозмовника очей, відчуваючи, що за всім цим ховається якась каверза.

Замість відповіді Дарій витягнув телефон, кілька разів торкнувся екрана і поклав його на стіл. Кіра кинула короткий погляд і одразу відкинулася на спинку стільця.  Цього тільки не вистачало! Достатньо було глянути на знімок і на її щоках проступив зрадницький рум'янець. У подібній ситуації дуже хотілося б зберегти спокій, але зробити це виявилося дуже проблематичним.

- Ви знайомі?

- Так, це Рон Діггер.

Кіру охопило щось середнє між розчаруванням та досадою. З Роном вони не бачилися вже років зо три, відколи розбіглися після короткого роману. Ініціатором розриву став сам брутальний красень з фотографії, він просто зателефонував і повідомив, що не може поєднувати нову роботу та стосунки. І ось тепер вирішив “дати рекомендацію”? Вона відсунула телефон  від себе, ніби хотіла збільшити дистанцію між собою та Роном, і перевела погляд на співрозмовника.

– Вибачте, але я не розумію, яке він має до мене відношення? – Кіра нарешті взяла себе в руки і заговорила байдужим тоном. - Ми давно не спілкуємось, і я нічого не знаю про Діггера. До того ж він навряд чи може оцінити мій професіоналізм.

– Це нам відомо, а також те, що вас пов'язували стосунки, далекі від робочих. Ми вийшли на вас з двох причин: перша – ваше ім'я є у списку людей, які мали зв'язок із Роном Діггером, друга – ми готові своєю чергою вам допомогти. Центр оплатить ваше навчання у HAN University за всі п’ять років. Ви можете обрати будь-який факультет.

– Щедро, – вона зовсім розгубилася, але продовжувала судомно шукати підступ. – Але я не розумію, як ці два факти пов’язані?

- Річ у тім, що пан Діггер є... точніше, був нашим співробітником і працював над кодами доступу до програми державного рівня. Оскільки ви були близько знайомі, то могли щось від нього чути, а, можливо, він навіть звертався по допомогу. Або згадував щось, що могло вас зацікавити. Зараз нам потрібна будь-яка, навіть незначна інформація.

- Ви сказали «був вашим співробітником». Він що, зробив ноги? Поцупив коди чи продав на сторону? – Кіра пропустила повз вуха всі натяки.

Не бувши зловтішною за природою, вчорашня подружка Діггера подумки пораділа. Значить, річ не у тому, яка вона довірлива дурепа. Просто йдеться про людину, здатну будь-кого обвести навколо пальця, цілком у репертуарі Рона. Цього разу легка тінь пробігла по байдужому обличчю чоловіка, що сидів навпроти, і стало ясно, що здогадка виявилася вірною.

– Не зовсім так. – повільно вимовив Дарій. – за невідомих обставин він отримав травму... а якщо говорити прямо, впав у кому. Думаю, роз'яснювати не потрібно — це коли людина недієздатна, не приходить до тями, всі функції організму підтримує апаратура.

Серце Кіри зрадницьки прискорило біг. Важко було уявити сильного, глузливого Рона безпорадним пацієнтом, прикутим до ліжка. Пан Дарій тим часом продовжував і тон його був невимушеним, ніби йшлося просто про поганий прогноз погоди.