3. Усі крапки стають над «і»

З боку від неї почувся чіткий, рівний цокіт каблуків. Старша королева вийшла з вагону — спокійно, впевнено, з притаманною їй величчю. 

— Все ще не віриш? — тихо запитала вона, зупинившись поруч.

— Ні, не вірю, — заворожено відповіла Емілі, стискаючи ремінець сумки так, що пальці побіліли.

— Перед нами Університет магії, — королева кивнула на величезну арку попереду. — Тебе вже зараховано на перший курс навчання.

Емілі закліпала.

— Перший курс? А хіба навчання зазвичай не починається восени?

— У нашому світі заняття починаються навесні, — спокійно відповіла жінка.

— Який дивний сон… — пробурмотіла дівчина, ніби сама себе в цьому переконуючи. — Дуже дивний.

— Ну, якщо тобі легше думати, що це сон, — королева знизала плечима, — нехай так і буде.

Емілі різко вдихнула.

— Я лише не розумію, як я сюди потрапила. Невже все це було сном від самого початку? Тобто. Виходить, я не відвела Тимурчика до школи. Чи може… — вона раптом завмерла, очі розширилися. — Точно! Мене збила машина!

Королева повільно підняла брову.

— Саме тоді, на світлофорі! — вигукнула Емілі, аж підскочивши. — Я втратила свідомість, і все це мені просто сниться! Це ж все пояснює, чи не так?!

Королева важко видихнула.

— Ти неперевершена. Мені теж спала на думку така ідея, — спокійно погодилася та. — Саме тому я підлаштувала аварію, щоб повернути все на своє місце. Приблизно в цей момент у лікарні має прокинутися Емілія Древко, що прожила в цьому світі цілих десять років замість тебе. Лікар має переконати родину, що внаслідок аварії дівчина частково втратила пам’ять. І все, що вона тут пережила, було просто сновидінням.

Емілія різко обернулася до королеви.

— Це жарт?

— На жаль, ні. Ми дуже полюбили ту дівчинку і продовжимо наглядати за нею так само, як і за тобою всі ці роки.

— Як це розуміти?

— Твої тимчасові батьки обрали тебе не просто так — вони були порядними і дуже успішними людьми. До того ж мати тієї жінки, Марини — моя точна копія, тож інколи я навіть підміняла її, як наприклад сьогодні.

— Якби ви справді наглядали, то маму б не затягнуло в депресію, а тато… — перед очима знову постала та сцена з лаборанткою, свідком якої їй довелося стати.

— А що тато? Він відмовився від сумнівного проекту, де його хотіли підставити в розрахунках, і вже отримав нову пропозицію. Мама відкриває новий бізнес — вирощуватиме рідкісні декоративні квіти для великих компаній та заможних колекціонерів. Будинок вже сьогодні вже почали переоснащувати новою технікою. Навіть у твого так би мовити старшого брата справи пішли в гору.

«То ось воно що — галас від самого ранку. Але це не пояснює зраду батька.»

— Ще одне питання.

— Задавай.

— Чому потяги? І як вони опинилися в нашому парку?

— Парк лишився на своєму місці. За дорогою ти побачила потяги крізь портал, який я створила особисто для тебе, використавши кровний зв’язок. А потім ще один, який привів саме в наш реальнокрив. Ти мала сама сісти до потяга, щоб не викликати підозр.

— Але чому саме зараз?

— Це вже третє твоє питання. Та я все ж відповім. Король Рейдон нещодавно помер. І це найкраще з можливих пояснень раптового повернення твоєї магії.

Ще щось цікавить?

Емі перевела погляд на жінку.

«Якщо це сон, то як довго я ще спатиму? А якщо це й справді моя нова реальність — зроблю все, що від мене залежить, але докопаюся до істини.»

— То який факультет мене чекає?

— Факультет травології.

— Оу, не очікувано. А які ще факультети є в цьому закладі?

— Артефакторика, травологія, тваринологія, архітектурно-просторовий та екстрасенсорно-хронологічний, — перебрала жінка на пальцях, стиснувши кулак на останньому слові.

— А якщо мені захочеться вивчати щось інше? — вголос подумала дівчина.

— Можеш взяти додаткові заняття, — спокійно відповіла королева-мати.

— Я ж не знаю як користуватися магією! — випалила дівчина.

— Не біда. Всі переконані, що в тебе її взагалі немає. Я вже все передбачила — ми наполягатимемо, що з поверненням сили ти втратила пам’ять про весь час, поки була без неї. Це перший випадок повернення магічних здібностей за всю історію королівств. 

— І знову поприїжджали ці студенти, стільки шуму від них. Піду перевірю, чи Маринка привезла мого улюбленого молочка, — долинув звідкись жіночий, трохи гнусавий голос.

Емілі озирнулась — біля них нікого не було. Тільки руда кішка пробігла повз.

Королева тихо всміхнулася.

— Хто це сказав? Ти теж чула той голос?

— Це був голос он того створіння, — вона вказала на ту саму кішку, що хвилину тому пробігала поруч.

— Виходить, тварини в цьому світі розмовляють? — підвела брови Емі.