8

- Тріс пішли, а то всі місця займуть, – дівчина вже не могла чекати на свою подругу, яка збиралася наче на завтра. І коли вона зібрала необхідні речі, вони направилися в комп’ютерний клас на інформатику.

- Краще вже біологія була би, а не інформатика.

- Не душни, це самий легший предмет, який може бути. Просто сидиш за комп’ютером і виконуєш завдання з табличками чи презентацію.

- Ось якраз, це я ненавиджу, навіщо нам вивчати цей предмет?

- Щоб ти вміла користуватися ним у подальшому.

- Хто би говорив, через декілька років всі будуть на телефоні цю роботу виконувати.

  Соєн нічого не сказала, так як щось доводити вона не збиралася та не розуміла позицію подруги. Яка як мавпа не вміла користуватися елементарними програмами, які покращать життя в майбутньому.

  По школі вже давно прозвучав дзвінок на урок, і коридори стали пустими. Хлопці розсілися за свої місця, як у клас увійшов їхній класний керівник, котрий повідомив про те, що в них буде спільний урок з на рік молодшим класом.

  У клас увійшов Джин, який сьогодні запізнився але зрозумів, що нічого такого і не пропустив.

- О, Джин тебе чого не було на першому уроці? – Намджун протягнув руку до друга, щоб привітатися.

- Забий. – потиснув руку у відповідь.

- А де Хосок? – обернувся на шепіт друзів, та не побачив свого друга.

- Я тут, вже. Просто ходив подихати за школу. – Юнгі закотив очі від цих слів, бо розумів що той курить на території школи.

- Ви будете свої дупи підносити? – Рюджин вже взяла необхідні речі, як і решта з класу вже збиралася йти.

- Куди? – Хосок ж не був в курсі, що зараз відбувається.

- Та в інформатичний, вийшла накладка і нас об’єднали з класом Соєн. – Намджун вирішив, що речі залишить тут, бо не вважав за потрібне щось брати із собою.

- Ти сядеш з Соєн чи мені сісти? – Рюджин дивилася на Юнгі, та зверталася до Нама, надіючись що буде сидіти з Юнгі.

- Я не буду за неї вирішувати, сама скаже з ким захоче сидіти.

- А-а-а, ну друже вибач, я забираю її собі, щасти вам з Соєн. – Юнгі підскочив з крісла, беручи дівчину за руку, забираючи її подалі від друга, поки він тормозить тієї ж помилки сам не допустить.

Намджун подивився на Джина з Хосоком, які лише піднесли руки наче здаються поліції і не причетні до цього. Тому, також не беручи речей вийшли останні з класу ідучи слідом за парочкою.

- Чому я один? Щибаль, можливо вона хоче з подругою сіти, а я як дурак прийму рішення сісти поруч.

- Я можу сісти з тобою. – роздався голос за спиною, на що троє хлопців розвернулися.

- Джису, якщо ти вважаєш, що я потім з тобою пересплю, то ти надто глибоко помиляєшся. Краще йди до Чхве Рона, він хоча би за тобою вбивається, я в свою чергу не розумію, що він в тобі найшов. – Намджун обрізав її коли вона хотіла щось відповісти, та пройшов у клас, залишаючи її в роздумах на коридорі. Зайшовши в клас, хлопець побачив, що Соєн вже сидить із подругою, тому сів за інший комп’ютер звідки її буде не погано видно.

- Так, діти. Нажаль сьогодні наш урок буде проходити в такому складі, через те, що вчителька з англійської мови захворіла тому вам підтягнути уроки. – всі кивнули, що розуміють – Попрошу тільки сісти вас парами, тобто дівчина і хлопець не залежно від ваших класів. А то замічаю, що коли ви сидите разом із друзями, то виконувати завдання може лише одна людина. – погляд Намджуна одразу впав на дівчину, яка підвелася зі свого місця та направилася у його сторону.

- Привіт! Можна поруч з тобою сісти?

- Так, звичайно. – хлопець поправив крісло, щоб дівчина сіла поруч з ним, практично всім прийшлося попересідати, а решта просто сіли в перемішку.

- Тепер краще! Так ви зможете познайомитися з людьми, яких завжди бачили в школі, але не знали як звати. І так, що ви повинні сьогодні зробити, – вчителька показала на дошку, – тут ви можете бачити код який з яким ми працюємо останні три уроки. На дошці він написаний з помилками, і вам потрібно буде набрати його на комп’ютері та виправити, щоб він запрацював.

- А як нам це виконати, якщо ми це вчили минулого року?

- Для того, я вам і говорила сідати по різному.

- Хто виконає, це швидше за всіх отримає максимальний бал. – провела по класу вчителька Тан і показала на годинник говорячи що час пішов.

  Всі почали працювати, Намджун запропонував диктувати дівчині код, щоб вона його друкувала, і при цьому хлопець буде пробувати знайти помилку. Через декілька рядків, хлопець зрозумів, що дівчина вміє швидко друкувати і коли решта лиш половину набрали, вони вже переписали повністю його, шукаючи тепер помилку.

- Спробуй прибрати ось це «font». – дівчина зробила, як сказав хлопець але нічого не трапилося, тому вони продовжили шукати далі. Через декілька хвилин в класі хтось сказав, що вони зробили, але виявилося що вони не вірно переписали код, тому час на те щоб бути першими був.

  Намджун бачив, що дівчина засмутилася, тому хотів допомогти всім, що було у його руках і раптом в голову прийшла думка але дівчина швидше за нього показала, на те місце про яке він хотів тільки що сказати.