3

   Хлопець спершу не знав, що йому робити і куди нести дівчину, та зробивши декілька глибоких вдихів, заспокоїв свої тривожні думки, та відчув легкий аромат, солодких духів із запахом кокоса від дівчини. Поніс її до шкільної медсестри, яка сказала залишити йому дівчину в кабінеті, а самому йти далі на урок. Він пробував в говорити медсестру, щоб та дозволила йому залишитися але вона не піддалася його благанням, а на питання чому дівчина в такому стані. Хлопець просто сказав, що йшов у туалет і побачив дівчину на підлозі без свідомості.

- Що трапилося? – Джин побачив, що Намджун повернувся який напружений до них.

- Я не встиг. – про бормотів собі під ніс, хлопець сперся руками об парту зарився собі у волосся пальцями, трішки стискаючи їх.

- У якому сенсі, не встиг?

- Коли я прийшов на місце, там була дівчина яка задирає Соєн з іншими дівчатами. Вона лежала без свідомості і зараз в медсестри лежить.

- Це та дівчина була, що у класі ми говорила до неї?

- Так, але я не знаю, що з Соєн і чому вона втратила свідомість.

- Можливо від шоку? В неї ж багато синців на руках. – втрутився в розмову Юнгі.

- Я хочу потім після школи, зустрітися з  нею. Перевірити, як вона.

- Ми що без тебе підемо? – пробурчав Хосок в якійсь степені йому було шкода дівчину, але з іншої саме через неї вони сидять зараз на англійській.

- Та ні, я не надовго відлучусь. – продзвонив дзвінок саме вчасно і що вони можуть йти додому.

  Повідомив Рюджин що трапилося, він попросив її зараз піти до медсестри, а потім провести подругу додому. На що та погодилася і вже через декілька секунд постукала у двері кабінету медсестри.

  Хлопці ж в свою чергу розійшлися по домах і коли Намджун прийшов додому не застав батьків ще дома, що могла не радувати. Всю дорогу хлопець йшов і думав, чи не краще було би повернутися назад і провести її разом із Рюджин. Та важко видихаючи кинув рюкзак біля столу, а сам ліг на ліжко, шукаючи в своєму телефоні переписку із нею.

Намджун: Ти як?

Соєн: Все добре. Рюджин сказала, що ти мене знайшов. Дякую.

Намджун: Так. Не хочеш зустрітися сьогодні?

Соєн: Навіщо?

Намджун: Я хочу поговрити, а ця розмова не для переписки.

Соєн: Час і місце?

Намджун: Шоста вечора, біля парку.

Соєн: Гаразд

  Хлопець поклав свій телефон собі на груди, і завів одну руку за голову дивився в стелю. Думки були про те, що зараз відбувається в середині нього і що саме він хоче сказати дівчині при зустрічі. Та довго так лежати не зміг, живіт зрадницьки за гурчав і йому прийшлося встати з такого зручного ліжка та піти на кухню, щоб щось перекусити хоча би вперше за день. Коли завершив трапезу почав збиратися.

  На зазначене місце, хлопець прийшов швидше, присівши на лавку він став очікувати дівчину, виглядаючи її на стежках парку, які вели або повз нього або десь далі. Витягнув телефон, щоб перевірити яка вже година, бо по відчуттях час тягнувся довго. Та не встиг він ще глянути на мобільний свій, як роздався поруч із ним знайомий голос.

- Вибач, що трішки запізнилася. Я з тренеровки.

- Та нічого, головне що ти прийшла. А то я вже встиг придумати собі теорію, про те що ти вирішила не прийти. – хлопець підвівся з лавки.

- Значить, ти мене просто добре не знаєш але вже як є.

- Давай тоді присядемо тут. – показує рукою, де тільки що сидів.

- Гаразд. – дівчина прийняла цю пропозицію хлопця, так як тіло було виснажене через тренеровку і через випадок у школі.

- Я сьогодні дещо згадав.

- Що саме? – дівчина перевела свій погляд на хлопця з якого рандомного куща і не розуміла, що саме він міг зараз видати.

- Мені були розповіли про те, що Соль рік назад висміяла тебе перед всім класом через наше з тобою спілкування. – він старався підібрати, якось акуратно слова та вийшло, як вийшло.

- І що? – тепер дівчині було соромно дивитися йому в очі, тому погляд впав їй на руки.

- Вона почала до тебе так ставитися після того випадку?

- Ми можемо поговорити про щось інше?

- Соєн, я розумію що тобі можливо зараз не хочеться згадувати, взагалі про той інцидент у школі. Але будь ласка, відповіси на питання. – хлопець встав з лавки та присів перед дівчиною, заглядаючи їй у очі і щоб, вона звернула на нього увагу взяв її ніжно за руки.

- Допустимо, що вона і раніше принижувала мене, та після того випадку почала більше докучати. – щось у середині дівчини від таких дій просто заспокоїлося, наче вона найшла себе. Та вона боялася, що знову все повернеться до того випадку і попробувала забрати свої руки з його, та хлопець тримав міцно її руки, а в серці щось тріснуло коли вона зустрілася з поглядом хлопця, який заглядав їй наче у душу.

- Я обіцяю, що вона тебе більше не торкнеться навіть словом, а якщо наважиться зробити щось то зразу розплатиться за скоєне. – хлопець до кінця сам не збагнув, що сказав та зрозумів, якщо цю дівчину скривдить він піде по головах у всіх, хто стане на його шляху.