Розділ 9

Ніч огорнула старий будинок так щільно, що здавалося, ніби навколишнього світу більше не існувало.

Команда стояла посеред темного коридору.

Марія тримала ліхтар і повільно водила променем по стінах.

— Нічого не чіпайте, — тихо сказала вона.

Олексій мовчки дивився на підлогу.

Там, де кілька секунд тому лежала стара дерев'яна дошка, тепер виднілася маленька чорна пляма.

Та сама.

Чорна мітка.

— Вона знову тут... — прошепотіла Софія.

Максим підняв камеру.

— Я все записую.

Вікторія підійшла ближче, але раптом зупинилася.

— Маріє...

— Що?

— Подивись на стіну.

Промінь ліхтаря перемістився вбік.

На старих шпалерах з'явилися подряпини.

Спочатку вони здавалися хаотичними.

Але Вікторія швидко зрозуміла, що це не випадкові сліди.

— Це... символи.

Олексій нахилився.

— Схоже на карту.

— Карта чого? — запитав Максим.

Вікторія провела пальцем над одним із символів, не торкаючись поверхні.

— Не знаю.

Раптом у кінці коридору пролунав звук.

Тихий.

Майже нечутний.

Скрип.

Усі повернулися.

Двері, які команда залишила зачиненими, повільно відчинилися.

Марія підняла руку.

— Ніхто не рухається.

За дверима була кімната.

Порожня.

Принаймні на перший погляд.

Максим направив туди камеру.

На екрані з'явилося щось дивне.

— Стривайте...

— Що там? — запитала Софія.

Максим зблід.

— Подивіться самі.

На екрані камера показувала кімнату.

Але в кутку стояла людина.

Темний силует.

Марія різко обернулася.

У кімнаті нікого не було.

— Камера знімає те, чого тут немає, — прошепотів Олексій.

Силует на екрані повільно підняв голову.

І подивився прямо в об'єктив.

Максим опустив камеру.

Екран згас.

Тиша.

А потім із темряви пролунав голос.

— Ви нарешті прийшли.

Софія завмерла.

— Хто тут?

Відповіді не було.

Марія зробила крок уперед.

— Ми знаємо про чорну мітку.

Тиша.

— Ми знаємо, що вона з'являлася в кожній справі.

Цього разу голос відповів:

— Ні.

— Ні? — перепитала Марія.

— Ви думаєте, що мітка була залишена після подій.

На стіні раптом з'явилася нова чорна пляма.

— Але вона з'являлася раніше.

Олексій завмер.

— Раніше?..

— Вона попереджала вас.

Вікторія зблідла.

— Тоді всі ці справи...

— Були пов'язані.

Марія стиснула ліхтар.

— Хто ти?

Довга пауза.

— Людина, яка колись намагалася попередити інших.

У дверному отворі з'явився чоловічий силует.

Цього разу його побачили всі.

Він стояв нерухомо.

Обличчя було майже неможливо розгледіти.

— Я залишав мітки, — сказав він.

Максим знову підняв камеру.

— Навіщо?

— Щоб ніхто не повторив моєї помилки.

Марія зробила крок до нього.

— Якої?

Силует мовчав.

Потім відповів:

— Я шукав відповіді там, де їх не повинно було бути.

У кімнаті стало холодніше.

— Я думав, що зможу розкрити всі таємниці. Дізнатися, чому люди чують голоси в порожніх кімнатах. Чому старі будинки зберігають чужі спогади. Чому деякі місця наче пам'ятають тих, хто в них жив.

Вікторія тихо сказала:

— І що ти знайшов?

Силует повернув голову.

— Не все, що має пояснення, безпечно пояснювати.

Раптом світло ліхтарів згасло.

Темрява.

Марія почула кроки.

Один.

Другий.

Третій.

А потім голос опинився зовсім поруч.

— Чорна мітка ніколи не була знаком небезпеки.

Світло повернулося.

Силует зник.

На стіні залишився напис.

«ВОНА ПОКАЗУЄ ДОРОГУ»

Олексій дивився на нього, не кліпаючи.

— Якщо мітка показує дорогу... то куди?

Вікторія підійшла до стіни.

— Можливо, це остання частина карти.

Вона дістала блокнот і почала швидко замальовувати символи.

Через кілька хвилин її обличчя змінилося.

— Я знаю, де це.

Марія подивилася на неї.

— Де?

Вікторія показала на карту.

— Тут.

Максим нахилився.

— Це ж місце, де ми почали наше перше розслідування.

Софія тихо сказала:

— Тобто все почалося там...

— І закінчується там, — відповіла Марія.

Команда мовчки вийшла з будинку.

Надворі вже починався світанок.

Небо поступово світлішало.

Марія озирнулася.

Старий будинок стояв абсолютно нерухомо.

Ніби нічого не сталося.

Вона вже хотіла відвернутися, коли помітила щось у вікні.

Чорну мітку.

Прямо на склі.

Марія зупинилася.

— Ви це бачите?

Усі повернулися.

Але мітка зникла.

Максим перевірив запис.

На відео її теж не було.

— Може, нам просто здалося? — припустив Олексій.

Марія нічого не відповіла.

Вона знала одне.

Їхнє розслідування закінчилося.

Але таємниця — ні.

Через кілька годин команда повернулася до свого офісу.

Марія сіла за стіл і відкрила папку з усіма справами.

Зникнення.

Голоси.

Старі будинки.

Дивні символи.

І чорна мітка.

Вона перегорнула останню сторінку.

Там нічого не було.

Марія закрила папку.

І саме в цей момент її телефон завібрував.

Невідомий номер.

Одне повідомлення.

«Ви розкрили не ту таємницю.»

Марія довго дивилася на екран.

Потім прийшло друге повідомлення.

«Справжня справа тільки починається.»

Вона підняла очі.

За вікном стояла Вікторія.

А поруч із нею — Олексій, Софія та Максим.