Розділ 3

Телефон задзвонив о 23:48.
Марія саме переглядала матеріали попередньої справи.
На екрані висвітився невідомий номер.
Вона відповіла.
— Слухаю.
Спочатку — тиша.
Потім дівочий голос.
— Ви займаєтеся будинками, де чути голоси?
Марія сіла рівніше.
— Так. Що сталося?
— Приїдьте до нас.
— Куди?
Дівчина назвала адресу.
Марія записала її.
— Що ви чуєте?
На тому кінці почувся тихий схлип.
— Мене.
— Що?
— Я чую власний голос.
Марія нахмурилася.
— Поясніть.
— Щовечора хтось говорить моїм голосом із порожньої кімнати.
— Що саме він говорить?
Дівчина прошепотіла:
— Завтра ти будеш сама.
Зв'язок обірвався.
Наступного дня команда приїхала за адресою.
Будинок стояв далеко від дороги.
Навколо — ліс.
Жодного сусіднього будинку.
Дівчина, яка телефонувала, чекала біля воріт.
Її звали Дарина.
— Ви справді приїхали.
— Розкажіть усе, — попросила Марія.
Дарина нервово подивилася на будинок.
— Це почалося два тижні тому.
— Що саме?
— Спочатку я почула, як хтось кличе мене.
— Вашим голосом?
— Ні.
— А яким?
— Голосом моєї мами.
Софія запитала:
— Ваша мама живе з вами?
Дарина похитала головою.
— Вона померла кілька років тому.
Команда переглянулася.
Дарина продовжила:
— Потім голос почав змінюватися.
— На чий?
— На мій.
У будинку було незвично тихо.
Не просто тихо.
Здавалося, що навіть звуки з вулиці не проникали всередину.
Дарина показала кімнату.
— Ось тут.
Максим встановив камеру.
— А в який час це відбувається?
— Завжди після опівночі.
— Точніше?
Дарина задумалася.
— 01:26.
Олексій перевірив електрику.
— Система стара.
— Вона іноді сама вмикається, — сказала Дарина.
— Що саме?
— Радіо.
Вона показала на старий приймач.
Максим підійшов до нього.
— Він навіть не підключений.
— Я знаю.
01:10.
Усі сиділи у вітальні.
01:20.
Нічого.
01:25.
Марія подивилася на годинник.
01:26.
Радіо увімкнулося.
Саме.
Екран засвітився.
З динаміка пролунав шиплячий шум.
Потім голос.
Жіночий.
— Не піднімайся нагору.
Дарина зблідла.
— Це він.
Марія встала.
— Чий голос?
Дарина ледве вимовила:
— Мій.
Радіо знову зашипіло.
Потім:
— Не відкривай двері.
І раптом...
з другого поверху почувся стукіт.
Тук.
Усі завмерли.
Тук.
Дарина відступила.
— Там нікого немає.
Олексій взяв ліхтарик.
— Перевіримо.
Вони піднялися.
Коридор був порожній.
Двері всіх кімнат — відчинені.
Крім одних.
Наприкінці коридору.
Старі дерев'яні двері.
Дарина дивилася на них.
— Ці двері я ніколи не відчиняю.
— Чому?
— Бо голос завжди говорить не заходити.
Марія підійшла ближче.
На дверях не було замка.
Вона взялася за ручку.
І в цей момент із кімнати пролунав голос Дарини:
— Маріє...
Марія відпустила ручку.
— Я тут.
Голос повторив:
— Маріє...
Тепер він був зовсім поруч.
Наче людина стояла за дверима.
Максим увімкнув камеру.
— Я все записую.
Олексій прошепотів:
— Відкриваємо.
Марія кивнула.
Двері відчинилися.
За ними була порожня кімната.
Стіл.
Старий телевізор.
Дзеркало.
І десятки касет.
На кожній було написано дату.
Вікторія взяла одну.
— Тут записи за багато років.
— Хто їх робив?
— Не знаю.
Максим поставив касету в старий програвач.
Запис почався.
Спочатку — тиша.
Потім голос Дарини:
— Мене звати Дарина.
Пауза.
— Якщо хтось це слухає, значить, вони знову повернулися.
Дарина відступила.
— Я ніколи такого не записувала.
Запис продовжувався.
— Вони думають, що я нічого не пам'ятаю.
Потім почувся шум.
І голос:
— Але я пам'ятаю.
Касета зупинилася.
Усі мовчали.
— Це не мій голос, — сказала Дарина.
Софія підійшла до неї.
— Ти впевнена?
— Так.
Максим уважно подивився на запис.
— Голос дуже схожий.
Олексій узяв касету.
— Треба знайти, хто це записав.
До ранку вони перевірили весь будинок.
За старими документами з'ясувалося, що багато років тому тут знаходилася приватна студія звукозапису.
Власник записував голоси людей для різних проєктів.
А потім студію закрили.
Але обладнання залишилося.
Олексій знайшов приховану систему.
Вона складалася з:
старих динаміків у стінах;
таймера;
магнітофонів;
кабелів;
системи відтворення записів.
Отже, голоси можна було пояснити.
Але залишалося питання:
хто запускав записи зараз?
Максим перевірив систему.
— Вона автоматична.
— Хтось її запрограмував?
— Так.
— Коли?
Він подивився на дату файлу.
— Два тижні тому.
Дарина зблідла.
— Саме тоді це почалося.
Вони перевірили камери.
На записі було видно, як о 01:26 радіо вмикається.
Але ніхто до нього не підходить.
Олексій відкрив корпус.
Всередині був маленький пристрій.
— Дистанційний перемикач.
Максим подивився на нього.
— Він працює через сигнал.
— Звідки?
Вони простежили кабель.
Він ішов у підвал.
У підвалі вони знайшли старий комп'ютер.
А на ньому — папку.
Назва:
DARINA
Усередині були сотні аудіозаписів.
Виявилося, що Дарина сама записувала їх кілька років тому.
Ще до смерті матері.
Вона була маленькою і брала участь у домашніх записах для місцевої студії.
Її голос зберігся на старих касетах.
Через роки новий власник будинку знайшов записи.
Він вирішив налякати Дарину, щоб змусити її продати йому будинок.
Він встановив таймер.
Запускав її старі записи вночі.
І спеціально підбирав фрази.
Він знав, що голос дитини, який звучить із темної кімнати, налякає її.
Але була одна деталь.
Коли команда знайшла чоловіка, він заперечив усе.
— Я не встановлював систему.
— Але записи зроблені два тижні тому.
— Не я.
— Тоді хто?
Чоловік мовчав.
Пізніше з'ясувалося, що він справді не брехав.
Систему встановив його брат.
Він хотів змусити Дарину виїхати з будинку, щоб отримати його дешевше.
Усе було сплановано.
Голос матері.
Голос Дарини.
Стуки.
Радіо.
Навіть повідомлення.
Усе мало налякати її.
Але коли Марія запитала:
— Звідки взялася фраза «Завтра ти будеш сама»?
Брат відповів:
— Я її не записував.
Марія подивилася на нього.
— Що?
— Я використав тільки старі записи.
Максим перевірив аудіофайл.
Фраза справді була створена окремо.
Дата створення:
два тижні тому.
Але голос належав Дарині.
Дарина стояла поруч.
— Я ніколи цього не говорила.
Через кілька днів систему повністю демонтували.
Будинок перевірили.
Усе пояснили.
Містика виявилася добре продуманим обманом.
Але Марія зберегла одну копію загадкового запису.
Того самого.
Вона прослухала його в офісі.
Шум.
Пауза.
Голос Дарини:
— Завтра ти будеш сама.
Марія зупинила запис.
Вона відкрила властивості файлу.
Дата.
Час.
Джерело.
І завмерла.
Файл був створений...
за день до того, як Дарина вперше приїхала до цього будинку.
Марія довго дивилася на екран.
Потім тихо сказала:
— Отже, це записав не той, хто хотів її налякати.
Вона закрила ноутбук.
І вперше за всю справу не змогла придумати реального пояснення.