11. Річний звіт як форма терапії

Після будь-якої драми життя дивно швидко повертається до рутини.

Особливо в бухгалтерії.
Там навіть великі афери поступаються річному закриттю.

У понеділок усі говорили вже не про фонд, а про акти, накладні й чиюсь загублену довіреність.

Наче нічого й не було.

— Ніно, у тебе акт за листопад є? — виглянула Марина з-за монітора.

— Є. А в тебе совість є?

— У грудні — ні.

— Тоді баланс зійдеться.

Марина фиркнула й зникла за екселем.

Робота текла рівно.
Навіть занадто.

Пан Олег “пішов у відпустку”.
Цього разу справді з валізою.

У корпоративному чаті з’явився Сергій.

Коротке:
“Дякую.”

— За що? — спитала Марина.

— За життєві уроки, мабуть, — сказала Ніна, не відриваючись від таблиці.

— Ти дивна.

— Я бухгалтерка.

— Це не пояснює все.

— Але половину — так.

Річний звіт майже зійшовся.

Цифри стояли рівно, як добре поставлені книги на полиці.
Жодних перекосів.
Жодних сюрпризів.

Із такими цифрами світ здавався простішим.

— От за це я люблю бухгалтерію, — тихо сказала Ніна.

— За що? — одразу відгукнулась Марина.

— Тут правда зрештою сходиться.

— На відміну від людей.

— Саме так.

О 16:00 блимнуло повідомлення.

Леонід.

Ви врятували компанії чималу суму.

Ніна ледь усміхнулась.

Я врятувала свій звіт.

Скромно.

Чесно.

Кілька секунд він нічого не писав.
І це чомусь змусило її чекати.

Можна запросити вас на каву? Уже без справ.

Ніна задумалась.
Не як бухгалтерка. Як людина.

Після здачі звіту.

Це коли?

Якщо все добре — завтра.

Тоді чекатиму.

Вона поклала телефон.

— От і домовились, — сказала вона.

— З ким? — одразу Марина.

— З дедлайнами.

— А я думала — з кимось цікавішим.

Ніна нічого не відповіла.
Але кутик губ сам піднявся.

Увечері офіс спорожнів.

Світ за вікном темнів, екран — ні.

Ніна робила фінальну перевірку.
Повільно. Уважно.
Наче заспокоювала себе.

І раптом усміхнулась.

Усе зійшлось.
До копійки.

— Ну от, — сказала вона. — Хоч хтось у цьому світі поводиться передбачувано.

Вона натиснула “Зберегти”.

І відчула те саме тихе задоволення, заради якого бухгалтери не міняють професію роками.

Дивно, але воно було сильніше, ніж викриття схеми.

Перед сном прийшло повідомлення.

Ви задоволені? — написав Леонід.

Баланс зійшовся.

Я про життя.

Вона довше дивилась на екран.

Поки що так.

Це добре.

Вона вимкнула світло.
І вперше за кілька тижнів заснула без таблиць у голові.