Булька та Хвилька. Розділ 4

— А що, якби нам покататися на риб’ячих хвостах? — вигукнула Морена, стрибаючи від захвату так, ніби вже уявляла собі цю авантюру.

Я аж підскочив від несподіванки, розгублено озираючись навколо.

— Ти серйозно? — спробував зберегти рівновагу в голосі, хоча відчував, як серце калатає.

Поруч пропливала велика яскрава риба-метелик, схожа на підводний аеробус. Морена уважно подивилася на неї, потім зробила капризну гримасу й махнула рукою.

— Ні, ця надто велика. Пливи собі далі!

Аж ось у воді закружляли дві чудернацькі рибки, що здавалися живими великими краплинами з веселкової палітри. Одна сяяла яскравим фіолетовим із зеленими відблисками, а друга мала помаранчеві боки з синіми плямами, ніби хтось розлив фарбу. Вони виглядали настільки дивовижно, що я навіть потер очі, щоб переконатися, що вони справжні.

— Ось вони, наші рибки-мандаринки! — зраділа Морена. — Ідеально для нашого плану.

Мандаринки пливли прямо на нас, розправляючи свої кольорові плавники-крильця й залишаючи за собою сяйливий слід з блискіток. Їхні великі круглі очі здивовано блищали, ніби вони теж думали, що ми не справжні.

— Це Булька та Хвилька! Давай за мною! Держися міцніше, бо не знаю, що вони викинуть! — вигукнула Морена, вже прив'язуючи себе водоростевою ниткою до плавника Бульки.

Я швидко зробив те ж саме. Не встиг я закріпитись, як Мандаринки рвонули вперед, мов підводні ракети на шаленій швидкості. Вони метнулися вгору, різко виляючи хвостами, і ми з Мореною злітали, мов водяні акробати, а потім занурювалися глибоко в темні глибини, де тьмяно мерехтіли морські світлячки.

— Ой-ой-ой! — закричав я, коли Хвилька почала крутитися так, ніби хтось увімкнув її на програму «віджимання» у пральній машині.

— Тримай голову прямо, або тебе винесе в іншу галактику! — реготала Морена, сама намагаючись не злетіти з риб’ячого хвоста.

Несподівано повз нас пропливла маленька рибка-клоун, на ім'я Клоунсі. Вона витріщилася на наш дивний дует і насмішкувато гукнула:

— Ого, підводний цирк відкрили? Ви вчите Бульку та Хвильку новим трюкам? Дивіться, щоб вони вас не викинули на берег!

І ніби почувши її жарт, Мандаринки вирішили проявити свій талант. Вони почали підстрибувати у воді, мов на батуті, потім виконали синхронні сальто, закрутивши нас, як на шалений каруселі.

Я вже захлинався від сміху, а Морена, заплутавшись у своїй водоростевій нитці, виглядала як русалочка-бублик.

Раптом Булька різко пірнула вниз, і Морена ледь не випустила своє кріплення.

— Не жартуй, Булько! — викрикнула вона, намагаючись утриматися.

Хвилька тим часом теж пішла в круте піке, і я двома руками чіплявся за її плавник, щоб не втратити орієнтацію. Ще мить — і ми вже мчали прямо до вузької підводної печери.

— Якщо це кінець, то принаймні він буде веселим! — крикнув я, сміючись.