Разом із Світлим героєм на Сонячній землі. 1-28.

Неочікувано, сьогодні була занадто зимова погода для Сонячної землі, здавалося, що зовсім скоро Новий рік, та навіть на це свято, у них зазвичай достатньо тепло. Здавалося, що як завжди буде тихо і сонячно, як завжди лише буде мороз, та зараз Сонце раптом зникло, почався сильний вітер зі снігом. І здається, що цій зимі не буде кінця, так само як і не буде кінця проблемам через громових, і здається, що через них більше не буде щасливого свята. Наче через цих громових, все життя червоних, стало таким холодним, бурним і безплідним неначе зима. От червоні із Світлим героєм і Лідією з Романо, зараз сидять і думають саме за це.

Через таку погоду, думки червоних стають ще більш сумними і в них немає передноворічного настрою. Їм здається, що в один час, на них впало забагато проблем через громових. Але не менше цього суму, їх мучать сумніви і переживання щодо того, як їм правильно вчинити з громовими, а вони ще не знають як. І Світлий герой одно думає про те, що далі треба робити з ними всіма. Думає, що навіть на Новий рік не треба дозволяти повертатися їм на Червону землю, адже є дуже великий ризик, що громові тоді зіпсують свято трагічними наслідками. Та й гідні сонячні говорять про те, що на свято, громові готують не менш неприємні сюрпризи для червоних. А може, якщо вони нікуди не вирушать на свято, то Світлий герой зможе дізнатися лихі плани громових проти червоних на свято, і ще зможе вчасно зупинити їх перед святом?

Але що, якщо червоні продовжать наполягати на своєму поверненні? Він завжди хвилюється за це, бо це цілком може статися. Тоді йому може довестися повертати червоних на батьківщину попри всі ризики. А якщо йому доведеться продовжити відмовляти червоним, то чи зможе він зберегти з ними дружні відносини які є такими важливими? Як йому далі втримувати їх з собою?

Саме такі останні думки прийшли до Світлого героя, і він засудив самого себе за думку про можливий конфлікт з червоними, і намагається більше не думати про таке. А Спіро і Дотя знову думають про те, що вони ще з дитинства зустрічалися із подібним злом громових. Та разом з цим, всі вони згадують про минулі щасливі миті на батьківщині, і Лідія з Романо згадують не менше минуле щастя на Зоряній землі. Спіро і Дотя згадують про те як разом з батьками, з дитинства пізнали велич Сонячної землі через бажання батьків пізнати її, і мрія тоді здійснилася, і ще їм треба було мовчати через бажання вирушити на Сонячну землю, бо в них же не дозволяють дуже мати справу з нею через ворожість громових. Багатьох гідних сонячних їм ще тоді не пощастило зустріти, бо багатьох з них ще тоді не було в живих, вони знають значно менше гідних сонячних ніж треба було би. Зате жорстоких громових як на зло, всюди вистачає з головою? Зате кожен з таких злодіїв вчить все більше і більше цінувати гідний народ?

Світлий герой вже сьогодні втомився зупиняти громових з іншими гідними сонячними, а ще і далі можна чого завгодно чекати від них. Вони бояться наступних можливих лихих дій громових так, що неначе може настати кінець світу, а громові хочуть його зробити ним, доки це громовим треба зробити його. Вони зараз навіть не могли спокійно завершити свій обід, як разом із Світлим героєм нервово ходять по місту, і дивляться, чи не планують там громові щось проти них. Глянули на зимовий пляж який був повністю пустим через таку погоду, бо це не літо, коли краса морів сонячних досягає найбільшої магії, і коли там купа як і сонячних, так і купа туристів. Вони чекають того, щоб гідні сонячні зараз звільнилися і почали обговорювати з ними наступні хвилюючі питання. Так вони зараз і дивляться на цей пляж, бо чекають їх саме тут.

Вони навіть не помітили, як до них зараз дехто підійшов. Це був один із якихось сонячних. Цей сонячний вразив наступними словами- Як добре, що я вас зараз зустрів. Давайте, я по морю переведу вас на іншу частину міста. Ви ж не проти?- Спіро і Дотя схвильовано глянули на нього бо звісно бояться, що то може бути громовий, тому і не наважилися заговорити з ним. Раптом, Світлий герой погодився на свій страх і ризик, адже якщо це раптом гідний сонячний, то не можна впускати можливостей для червоних. Так вони вже і сіли на кораблик, і червоні одразу сідають так, в надії, що ніхто із сторонніх сонячних не помітить їх. Вони швидко і вдало змогли дістатися на інший берег і бік міста. Той сонячний ще хоч не робив нічого надзвичайного, він повів їх до тих сонячних, з якими вони вже спілкувалися. Спіро тоді почав нервово запитувати- Можна нам не йти до них, можна постояти тут? Лише, якщо там справді будуть гідні сонячні, вони вийдуть до нас?- Цей сонячний глянув на Спіро і Дотю, і побачив якими сумними вони були. Цікаво, що цей сонячний зараз зміг перейняти їхній стан.

Лідія теж побачила їх стан і почала виражати занепокоєння- Спіро і Дотя, що з вами відбувається? Невже, ви раптом справді захворіли? Скажіть правду.

Той сонячний тим часом, показав на місце сонячних до якого вони прийшли, і все одно наказав йти туди- Ви всі зараз підете зі мною.- Вони відійшли від пляжу на шляху до тих сонячних, стали йти по ще одній дорозі з камінням і деревами, і влітку, і ці каміння з деревами, і цей пляж, виглядають дуже гарно, а взимку зараз не було цієї магії природи.

Та раптом, вони дійшли до місця яке і зараз мало свою красу природи. Це були дерева з досить гарними формами, поруч з камінням яке має не менш гарну форму, і ззаду їх прикрашає пляж який звідти гарно сяє. Ще, з іншого боку, видніє дуже гарний храм сонячного бога миру.

Романо одразу виразив задоволення- Я не знаю, що ми зараз будемо робити тут та головне, що тут так гарно і мирно, що просто, сьогодні хочеться весь день відпочивати тут.- Вони звісно не хочуть думати про те, що це громовий зараз міг привести їх у пастку громових, але якщо вони погодилися на ризик то розуміють, що на них зараз може чекати що завгодно. Що тут може бути за зустріч із сонячними?

Дотя раптом згадала про те, що вони сьогодні з самого ранку не помічають в колонії одних червоних, тому вона зараз не посоромилася запитати про те, де вони можуть бути- А ніхто раптом ні де не бачив одних чоловіка і жінку із нашої колонії, знаєте, що ми їх з самого ранку не можемо знайти?- В цю мить, той сонячний раптом дуже засмучено визнав, що саме по цій причині він покликав їх, і тоді він хоч виявився гідним сонячним. Він зараз підвів їх до одного дерева, і показав на пару тих же самих червоних, які виявилися вбитими громовими. Спіро і Дотя влаштували істерику одразу коли побачили це горе.