Разом із Світлим героєм на Сонячній землі. 1-25.

З самого ранку, Світлий георй вирішив поїздити по країні разом із червоними і Лідією та Романо, попри те, що це небезпечно, для червоних всюди треба шукати рятівну силу Сонячної землі, і культурні відкриття не будуть для них зайвими на неї. Все ще видно, як червоні продовжують бути не менш сумними, а Світлий герой знає, що це через те, як вони не хочуть війни з їхньою країною. Знову червоні наполягають на повернені на батьківщину, але Світлий герой засмучено продовжує відмовляти через великі ризики.

Перед початком поїздки, Спіро ще виразився щодо цього- Світлий герой, ви знаєте, що ми все прекрасно розуміємо і щиро оцінили вашу гідність, але наша сила на батьківщині, як і ваша у вашій прекрасній країні.- Так вони вже вийшли з колоній, сіли в машину і були готовими їхати, а Лідія з Романо сьогодні не виспалися, вони сонно і мовчки сіли в щирих обіймах. Світлий герой дивиться на них, і на червоних теж, і в цю мить він відчув не менший смуток. Світлий герой дуже сильно полюбив всіх цих людей за їхню гарну душу. Навіть коли їм можна буде повернутися, він не хоче, щоб вони покидали його країну через те, як він полюбив їх.

Романо помітив його сумний погляд, і зрозумів те, про що він думає тому зацікавив наступними словами- Світлий герой, хочемо щоб ти зараз звернув увагу на наші слова. Коли закінчиться весь цей жах через вашу ганьбу, і кожен з радістю повернеться на батьківщину, ми все одно ще обіцяємо повертатися до тебе і на твою прекрасну країну, адже ми все одно полюбили тебе і її. Ти лише обіцяй, що в тому випадку, ти більше не дозволиш жодному громовому дістати нас, якщо ще хочеш нашого повернення.

Світлому герою звісно було дуже приємно почути це. Хтось з них ще припускає повернення до нього, як він і хотів. Хай і, коли вони всі повернуться в свої країни, наступне повернення на Сонячну землю тоді буде не скоро, але головне, що воно взагалі колись буде.

Світлий герой відповів з вдячністю- Чудово. Ми і зараз переможемо нашу ганьбу, і тоді вона вже зовсім не буде загрожувати вам. Червоні, ви ж теж не проти повертатися? Я ще тоді хочу подорожувати з вами по моїй країні. Побачите ще багато наших див, як нічим не гірше за нашу столицю.

Червоні погоджуються з ним, але по них видно, що вони насправді не хочуть цього.

Дотя раптом ще про дещо попросила його- Світлий герой, під час поїздки, давай краще зовсім не говорити з жодними сонячними.

Світлий герой став ввічливо відмовляти- Але чому б нам не познайомитися з новими гідними сонячними? Ви ж боїтеся натрапити на громових? Я ж нікому не дозволю скривдити вас.

Єлена раптом зробила промову про дещо інше- А я думаю, що справа не лише в страху нашої ганьби, червоні насправді можуть не хотіти вчитися бути такими великими і сильними як ваш народ, коли гідні сонячні весь час обіцяють вести їх до цього. Бо ми самі знаємо, що зовсім непросто бути таким славетним народом як ми, що це може зовсім не давати радості. Червоні через це самі хочуть залишитися простими людьми. Щоб зараз намагатися відвернути увагу нашої ганьби, можеш говорити громовим, що червоні самі тут опинилися, наче ми не дбаємо про них, але якщо громові доті не дадуть спокою, то звісно тоді треба боротися прямо. Звісно, хай червоні живуть не так бідно як зараз, хай у них буде все необхідне для нормального життя, але більше їм не треба нічого такого. Їм не треба скільки багатства і слави як у нас, щоб не знати що з цим робити, і щоб це було таким великим тягарем відповідальності. Звісно хай вони і далі розвивають свою культуру, хай їх музика буде відомою на весь світ. Вони не такі великі як ми, а я сказала, чому це може бути перевагою, а коли завершимо проблеми з нашою ганьбою, подбаємо про матеріальне благополуччя червоних, щоб вони змогли дозволити собі елементарні речі яких зараз зовсім не можуть дозволити. Адже в часи нашої жорстокої ганьби, їм ще випало дуже велике щастя- мати при собі таких героїв як наші гідні сонячні.

Світлий герой тоді підійшов до червоних і дещо сказав їм після промови- Червоні, я знаю, що ви згодні з тим, що сказала Єлена тому я враховую це. Вам лише годі так сумувати. У вас ще все може бути добре. Може, ми вже будемо святкувати найкращий Новий рік, завдяки повній перемозі над нашою ганьбою.

Дотя ще намагається приховати те, як вона плаче, але вона зараз висловила свою надію- От і добре, ми вже готові їхати бо знаємо, що там гідні сонячні вже зачекалися на нас. Будемо просити нашого фенікса і вашого бога Сонця, щоб вони зараз захистили нас.

Лідія теж з надією відповіла її- От і не треба плакати, якщо все має бути добре. Будемо чекати на нових гідних сонячних.

Вони обійнялися і вже рушили в одне місце. Морозний вітер нагадує про зиму, новорічні прикраси нагадують, що лише один тиждень залишився до Нового року. Спіро і Дотя в думках згадали про своїх родичів на Червоній землі, думають про те, чи не дісталися там громові до них, чи все там в порядку з ними.

Спіро тоді дещо з оптимізмом сказав щодо родичів- Головне, що вони не одні в тому місці живуть. Там є кому допомогти їм, навіть гідні сонячні там залишилися подбати про них. Ми і самі скоро повернемося на батьківщину, і будемо там вільними разом з нимм.

А в місці, до яких сонячних вони приїхали, у Світлого героя одразу ожили спогади про деяких добрих і рідних людей з його народу, яких йому зараз дуже не вистачало. Він не повірив своїм очам, що зараз побачив своїх рідних брата і сестру. Останнього разу він бачився з ними дуже давно, а зараз вони були такими дорослими і сильними як і він. Його брат виглядає не менш сильним ніж інші сонячні, і в нього таке ж обличчя як і в Світлого героя, а сестра дуже схоженька на їх покійну матір- має таке ж веселе обличчя і руде, і кудряве волосся, вона була пухкою і з короткими і пухкими пальцями, хоча зазвичай сонячні жінки є досить стрункими.

Спочатку вони розгубилися коли побачили один одного, та потім вони звісно стали дуже радісно вітатися. Лідія з Романо і червоними просто втішено дивляться на це.