Разом із Світлим героєм на Сонячній землі. 1-23.

Світлий герой все-таки вирішив, що червоним треба вирушити на Острів слави, адже він дійсно того вартий, і навіть якщо той сонячний раптом щось задумав, для червоних там справді є дуже корисна сила сонячних предків, і їм було зовсім нелегко їхати через велику кількість невідомих сонячних, від яких їм треба весь час ховатися. Ще й, сьогодні була зимова непогода. Рідкісної хуртовини в них більше не було, але пішов досить неприємний дощ з мокрим снігом, мороз і дує дуже холодний вітер. А червоні, нажаль продовжують не відчувати якихось радощів і бажань. І чим більше в них стає днів з громовими, тим менше вони вірять в своє щастя, а Новий рік, який вже зовсім близько, вони навіть не збираються святкувати.

І коли вони поїхали, то червоних хоч дуже порадувало лише одне- їм по дорозі пощастило зустріти одних загублених червоних зі своєї колонії. Здавалося, що ці загублені червоні, цілком могли виглядати не менш засмученими за них. Але вони приємно вразили тим, як виглядають досить оптимістично, вони опинилися достатньо сильними, щоб зараз знайтися живими і хоч чимось порадувати своїх побратимів. Вони одразу стали радісно обійматися, і коли Світлий герой теж став радісно обіймати їх, вони не відскочили від нього, як вже звикли від кожного сонячного, а радісно обійнялися з ними, адже прекрасно знають його як справжнього героя свого народу. Ця сцена була зворушлива до сліз.

Світлий герой ще втішає червоних своїми добрими словами- Не треба так засмучуватися і боятися, адже ви не пошкодуєте якщо побачите красу того острова, який є одним з нашої найбільшої гордості, і вам справді там стане значно краще завдяки великим світлим силам.

Лідія глянула на Світлого героя і звернула увагу на те, що попри те яким він виглядає сильним і молодим, в нього вже була сивина у волоссі, бо ці всі часи, все-таки роблять свою справу. Світлий герой говорив, що він боїться старості, адже він дуже не хоче раптом стати немічним і хворим, бо для нього сенс життя в тому щоб бути героєм, тому вона вирішила не непокоїти його поміченою зміною, доки він сам того не побачить.

Червоні після цієї щасливої зустрічі, лише знову мовчки сіли на свої місця. Чоловіки в своїх червоних шубах і шароварах, жінки в своїх довгих червоних сукнях- або вони зараз захочуть спробувати заснути, або кожен поринув у свої думки, але скоріш за все, кожен думає про одне і теж, вже навіть не спілкуючись. Світлий герой продовжує один везти їх, а загублені червоні раптом захотіли поїхати разом з ними, їх приваблює ідея такого острова, і доки інші червоні сумніваються, Світлий герой не відмовив їм тому і взяли їх з собою. Але загублені червоні поруч мають власну стару, неякісну але все ще робочу машину, тому відмовилися їхати з ними. Так вони і їхали на власній машині зовсім поруч з автобусом який веде Світлий герой, і так близько один до одного, що ні що не заважає бути на зв’язку. А серед загублених червоних були чоловік і жінка, яких зовуть Дорбіда і Ніжд. З вікна їхньої машини, вони весь час питають Світлого героя про їхній дуже відомий Острів слави, і Світлий герой говорить про те яке це визначне місце для них. Раптом по дорозі вони побачили одного громового, це був громовий бо всі почули, як він зараз гнівно кричав проти червоних, тому всі червоні одразу затихли. Саме через таке, усім червоним весь час сумно і тривожно. І коли той громовий пройшов разом з грошима про які він говорив, що вкрав у червоних, то всі вони рушили далі, і сумні червоні знову сиділи мовчки.

І от вони вже вдало прибули на Острів слави, його краса природи і велич культури вже вражають серед ліхтарів і серед сутінок, було би краще розглянути цю всю красу в денний час, але зимова ніч вже наближається тут як тут. Світлий герой звісно турбується про те, щоб попри потребу дослідження острова, всі залишилися якомога непомітнішими перед невідомими сонячними. Адже всюди достатньо їхніх підступних і жорстоких громових, а досі вражає те як знайдені червоні, яких інші червоні вже хоронили в думках, раптом дуже порадували тим як опинилися живими і здоровими, така радість буває рідко. І тоді, Світлий герой одразу був радий зустріти одного свого друга- гідного сонячного якому він вже довіряв багато років, адже раніше він вже був разом з ним, і той сонячний зацікавив тим, що сказав, що має хорошу новину.

Цей сонячний зараз заговорив щодо цього- Але я хочу обговорити це не серед вулиці, а десь де будемо лише ми, адже зовсім не треба розголошувати таку цінну інформацію перед невідомо ким.

Але Світлий герой зараз особливо не звернув уваги на ці дуже цікаві слова, бо він дивиться на бідних червоних і думає про те, як його народ зовсім не розуміє їх, але замість цього їм необхідна їхня дружба і підтримка замість того, щоб псувати їхнє життя. На цьому прекрасному острові, як і всюди на Сонячній землі були зовсім різні сонячні- одні багатше, інші бідніше, одні вище, інші нижче, і звісно одні були героями які і втілюють велич свого народу, а інші громовими які страшно ганьблять свій народ. Спіро і Дотя взагалі дуже люблять Сонячну землю і її народ, і вся їх родина, варто їм було лише дізнатися про велич тієї країни, як вони одразу вирушили до неї попри те, що вже до цього зустрічали громових. Вже відомо, що і в минулому цим людям попалося немало жорстокості громових, але всі гідні сонячні які разом з цим приходять на допомогу, досі дуже вдало зберігають щиру любов до їхнього народу. І тільки через страшні загрози громових, тільки через це, вони не можуть визнати Сонячну землю найкращою в їхньому житті. Світлий герой тим часом став найсильнішим і найкращим захисником для них, але досі не може повністю зрозуміти душу і культуру їхнього народу, звісно вважаючи своє набагато кращим. Він не раз помічає, що і у Спіро і Доті і їхніх батьків попри це все, все одно точно є частина ненависті до їхнього народу, і цілком відомо чому. Але попри ці всі часи бід через ганьбу сонячних, попри ненависть яка виникла до них, червоні відчувають дуже велику і щиру любов до гідних сонячних, адже ці герої дуже заслужили перед ними на найсильніші почуття, і навіть якщо вони не можуть віддячити чимось іншим, ці почуття є найкращим чим вони можуть віддячити.