Разом із Світлим героєм на Сонячній землі. 1-19.

Коли на щастя, гідні сонячні на Червоній землі вже добре підтримали червоних після чергового нашестя громових, завдяки чому червоні вже не так боялися і нервували, Світлий герой знову був вимушений попередити, і червоних в їхній країні, і червоних в колоніях, що громові сьогодні знову можуть зробити проти них. Тобто Світлий герой із червоними і Лідією з Романо зараз знову відправився у Долину богів, бо там купа світлої магії зможе дуже добре відновити їхні сили, а громові можуть помітити це і можуть одразу завадити цьому. А тим часом відомо, що громові в столицю змогли залучити до себе громових з інших міст, разом з тим як половина громових з інших міст сама йшла до них, а ще й разом з тим як Темний громовий залучив найсильніших громових, тому Світлому герою треба не чекати, а першим щось вирішувати з ним, інакше звісно буде біда червоним. А ще звісно, невідомо чим це все закінчиться.

Тому Світлий герой зараз вирішив взяти достатньо сил з Долини богів, щоб першим якось щось зробити проти громових. Та звісно невідомо те, чи справді це рішення буде вартим того.

Світлий герой сказав про це, доки вони зараз снідали у досить затишному кафе серед всієї цієї краси Долини богів.

Спіро запитав те, що точно зацікавило червоних- Світлий герой, якщо ти думаєш про те, щоб для цього вирушити в нашу країну, то можеш хоча би на день взяти нас з собою?

Всі зараз відволікли увагу, на хвилясті гілки могутнього і дуже гарного дерева які з самого верху йшли до низу над ними, і зараз ледьве діставали до високого зросту Світлого героя. Вони мимоволі насолоджувалися красою навколо. Яскраве Сонце змушувало ще більше сяяти цю всю красу.

Світлий герой тоді відповів Спіро- Я розумію як ви сумуєте за батьківщиною, але вам точно зараз краще не ризикувати.

Дотя продовжує переконувати на дозвіл- Коли нас ще ніхто не вкрала в колонії, ваша ганьба вже тоді шкодила прямо на нашій батьківщині, але ми ще змогли жити у нас, і зараз інші червоні можуть. Чи тебе може хвилює, що ми самі можемо зробити щось не так, чим почнемо провокувати громових?

Романо тоді продовжив застерігати їх- А зараз те, що громові загрожують вам великою війною, це зовсім не жарти.- Вони вже навіть трохи втомлено сиділи за столом, попри таку хорошу подорож. Світлому герою було шістдесят років, Спіро і Доті було по двадцять років, Лідії було двадцять два, а Романо двадцять п’ять, але Спіро і Дотя відчували себе значно старшими через все, що їм довелося пройти, і Лідія з Романо теж через все чого пізнали тут, через це все вони вже могли мислити як купа старих мудреців сонячного народу, а Світлий герой виглядає значно молодше, сильніше і здоровіше свого віку, за що можна порадіти за нього. Хоча звісно не зовсім вірно так казати, вони вже просто були достатньо втомленими від цього всього, а Світлий герой звісно був не менш втомленим за них. У нього же постійно дуже багато різних справ з іншими гідними сонячними, страх, що інша країна постраждає через його країну, і того як це вплине на його країну, думки про те, як гідним сонячним захистити червоних, не привівши бідність в свою країну, без цих всіх турбот, він навіть виглядав би ще краще.

А Спіро тоді одразу обурено відповів Романо, і став ходити по кімнаті так наче хотів когось наздогнати- Ми прекрасно знаємо, що громові вже не один день загрожують нам великою війною, і знай, що ми готові прийняти що завгодно, лиш би могли запобігти її. Тобі нам точно не треба розповідати те, що ми прекрасно знаємо про своє життя. І головне, що ми зовсім не такі лякливі і розбалувані як ви на своїй Зоряній землі.

Лідія не менше за інших обурена тим, що Спіро сказав про них навіть якщо це була правда, якби вони не були так знайомими, то вони б ігнорували таке, і більше не спілкувалися би з ним. Але якщо вони були разом і тими хто мали підтримувати один одного, їм зараз треба спробувати з’ясувати це без конфліктів. Тому вона запитала наступне- Хіба ви мажте щось проти нас чи нашої країни?

Спіро тоді взяв себе в руки і пояснив- Просто, якщо люди дуже різні, то їм зазвичай тоді досить важко розуміти один одного. З вашими гідними сонячними, ми хоч звісно можемо вільно спілкуватися, але ми відчуваємо, що і ваш гідний народ зовсім не розуміє нас бо ми звісно дуже різні. Звісно, нам всім зараз важко. Коли наш народ говорить з один одним то ми звісно дуже раді, що нас єднає розуміння, але всі інші, кому необхідно зрозуміти нас для найбільшої підтримки, не можуть цього зробити. Якщо так далі буде продовжуватися, то ми хочемо повернутися на батьківщину навіть попри всю небезпеку.

Єлена тоді почала втішати наступними словами- Я зі Світлим героєм, звісно зовсім не раді тому, що ти визнав. Світлий герой і я дуже люблять вас, знайте це. Саме тому, ми навіть зараз не дозволяємо вам навіть на батьківщину повертатися, бо нажаль це зараз справді дуже ризиковано для вас. А обов’язково дозволимо вам, коли у нас вийде перемогти нашу ганьбу. Ви разом з нашими гідними сонячними тоді будете святкувати у вашій країні. Тоді ми врятуємо вас, і тоді ви припините страждати. А ви тим часом, спробуйте краще порозумітися із нашими гідними сонячними. Бо не всі ж у нас хоч припинили бути героями, і ви знаєте це. А іншому нашому народу треба достатньо ясно пояснити про всю реальність із вами, і тоді вони може припинять говорити проти вас, і почнуть цікавитися цією бідою. А зараз вже смеркає, тому нам вже час їхати з цього прекрасного місця. Бо навіть після ще одної гарної подорожі до цього чудового місця, ми вже достатньо втомилися.

Вони вже справді поїхали звідси, і були дуже вдячні, що ще раз побували у Долині богів, коли приїхали в столицю, вже було повністю темно. Тільки місяць із ліхтарями зараз дуже розряджають вечірню темряву навколо.

Щойно вони виїждали вранці, а вже вони знову повернулися в столицю, отак швидко і проходить весь час, отак швидко знову наближається Новий рік який зовсім скоро. А от червоні ще надовго стали посеред дороги, в їхній душі були суворі зима і темрява, їм тепер весь час було дуже сумно. Якесь нехороше передчуття їм знову не дає спокою. Вони знову подумали про те, що коли повернуться на батьківщину, або не побачать тих хто ще були живими до цього часу, або самі до того не доживуть, саме через це їм стало дуже сумно.