Разом з Світлим героєм на Сонячній землі. 1-16.

Сьогодні Світлий герой, Лідія з Романо і червоні ризикнули в черговий раз прийти до сонячних, які можуть дуже добре допомогти червоним, але вони зібралися якось перевіряти червоних, і лише після цього вирішувати те, чи варто їм допомагати, і це звісно було дуже підозріло, але вони як завжди готові ризикувати, тому і наважилися прийти до них. На вулиці було як і завжди на Сонячній землі- сяяло Сонце і не було снігу, але сильно відчувався мороз. Коли вони прийшли до тих сонячних, то ті сонячні одразу почали задумано розглядати червоних. Вони знали, що вже пів місяця, червоні досить серйозно страждають через громових, і що досі тримаються на ногах лише завдяки гідним сонячним, а вони були готові з’ясовувати те, чи справді ці червоні були винними перед їх народом, і таке звісно дуже напружило, бо їм же одразу треба було би допомогти червоним. Їм треба було щиро співчувати червоним за те, що вони пів місяця страждали так, що наче справді заслужили на це.

І їм треба було зрозуміти, що такі неприємності для червоних від їхніх громових, можуть бути не до Нового року, а можуть тривати роками, і звісно краще якомога швидше зупинити це. І червоні скаржаться на те, як через їх громових їм стає все важче і важче, навіть якщо гідні сонячні завжди підтримують їх. І все одно, ті сонячні мали врахувати те як Новий рік щодня наближається, і може хай вони хоч на Новий рік не будуть проти зробити їм хоч якийсь подарунок. А зараз ще з тих сонячних, поки ніхто не поспішає виносити рішення про ще якийсь захист для червоних.

Світлий герой одразу почав переконувати тих сонячних про те, як необхідно підтримати червоних, але вони раптом стали різко відмовляти, то може вони були громовими до яких навіть не треба було і пробувати йти. Тоді вони одразу вирішили, що то були громові, одразу пішли від них і більше вирішили не витрачати час на них. Бо вони реально здалися громовими.

Всі зараз думали про те, що зовсім даремно йшли до них, і думали про те, що хоч би тепер не було поганих наслідків через них, а знаходилося це в гарному місці- серед гарної природи і вражаючих давніх споруд. Червоні вже хотіли поскаржитися, що Світлий герой не подумав про те до кого вів їх, але вони розуміли, що він не винен, адже вони самі вирішили, що треба ризикувати будь-якою можливістю для них. І все одно вони продовжували обурюватися на сонячних, адже відчували, як дуже велика більшість народу була громомовими проти них.

Раптом вони побачили, як хтось із сонячних підійшов до них. Вони не одразу впізнали, що то був один з гідних сонячних до яких вони спочатку йшли за допомогою, і зовуть його Явас, хоч би це тепер був не громовий. І коли він підійшов ближче до них, то червоні мирно, але схвильовано дивилися йому в очі. Вони згадали, що десь вже бачили цього сонячного на святі їх країни у дуже гарній етнічній мантії і прикрасах, а зараз він стояв у досить простому одязі, в чому вже був більше схожий на громового, бо в звичайні дні сонячні ходили в простому одязі, шкодуючи своє найдорожче вбрання. Спіро і Романо, перед всіма цими могутніми сонячними відчували себе маленькими хлопцями, хоча вони ще і справді не були чоловіками у розквіті сил як Світлий герой, але і хлопчиками вже не були, щоб так відчувати себе як зараз. Світлий герой глянув на Спіро з Романо, зрозумів те, про що вони зараз думали, і зобразив, що теж засмучений ними через це. А якщо це вийшов один із громових який тепер був готовий принести неприємності через те, що вони прийшли до них, то від цієї думки їм хотілося розчинитися в повітрі.

Але зараз, вони ще зберігали спокій перед ним, і Явас ще не виявляв свого зла. От зараз, вони навіть були готові заговорити з Явасом, як і він хотів поговорити з ними.

Явас почав з одного питання- Світлий герой, тобі хтось сказав прийти з ними до нас?

Світлий герой пам’ятав, що йому не треба згадувати про те як червоні самі наважилися на це, адже це наражало червоних на ще більшу критику якщо то раптом був громовий тому він відповів наступне- Ніхто нам нічого не говорив. Наша ганьба продовжує карати бідних червоних ні за що, чим робить їм ще гірше, а нашим героям же необхідно турбуватися про них, тому я коли дізнався про вас, думав, що ви їх вирішите хоч трохи підтримати, адже жодна підтримка їм зараз зовсім не буде зайвою.

Спіро раптом здивував нервовою відповіддю- Сьогодні, на щастя, з нами ще нічого поганого не встигли зробити. Світлий герой, думаю, що ти розумієш, що дарма ти зараз повів нас до цих громових, тому більше не будемо нарікати тобі на це. Та хай тепер ці громові, забудуть наш прихід, і хай вважають, що нас не було у них.

Лідія раптом стала заперечувати у будь-яких звинуваченнях Світлого героя, що він не подумав про те куди їх привести- Не треба натякати на подібне бо Світлий герой ніколи не помиляється, ви ж самі говорите, що вам зараз треба використовувати будь-який ризик, і от він щойно дозволив вам зробити те ж саме. Світлий герой же дуже любить нас всіх і дуже дбає про нас всіх, він не подумав про те що зробив, а навпаки ризикнув однією з можливостей заради нас, тому давайте будемо вдячними йому, бо йому теж нелегко дбати про нас.

Романо раптом здивував тим як підтримав думку Спіро- Але хіба він більше доводить, що дбає про нас якщо не подумав про те, куди піти з червоними? Замість цього, ми би вже давно могли би отримати найкраще, якби він зробив би правильне рішення.

Тобто, всі тепер засмутилися. Вони розуміли, що ненароком зв’язалися із справжніми громовими, а Світлий герой розуміє те, якими червоні і Лідія з Романо є чутливими перед цим. Червоні по своїх силах, здавалися такими же вразливими як і Лідія з Романо, але їх із сонячними об’єднує лише те, що вони мають не менш бойовий характер. Якби ж вони були такими як сонячні, то вже давно могли би перемогти ворожу ганьбу сонячних, навіть жінки серед яких були навіть Дотя із матір’ю, попри досить чуттєвий характер.

Але якщо вони не мають таких переваг як сонячні, їм доводиться намагатися берегти себе і довірятися могутнім рукам гідних сонячних.