Розділ 4

 Почалися перші сварки. Всі сварки виникають у середині людини, у нього складається думка про обставини, в більшості випадків не об'єктивні. І коли ця необ’єктивність повторюється виникають непорозуміння.

Андрію почало здаватися, що йому приділяють мало уваги, оскільки вся увага діставалася малюкові, то Андрій відчував себе  зайвим, знаходячись в стані на пів образи, він усвідомлював, що дитина вимагає підвищеної турботи, але прийняти це було важко.

Сьогодні Андрій прийшов з роботи ранІше ніж зазвичай, але Наталка не вибігла назустріч, як раніше бувало, не відчув дотик її теплих губ. На кухні, де було тепло, купали малюка. Він стояв в дверях і дивився на Наталку, бабусю, голенького малюка у ванні. Бабуся помітила покинутий погляд Андрія.

- Мені час іти!- заквапилася бабуся, - обіцяла зайти до Петрівни.

- Як же ми без твоєї допомоги?

- Тобі допоможе Андрій.

З того часу Андрій що вечора поспішав додому, щоб допомагати купати малюка. Він відчував себе потрібним. Тепер Андрій став свідком таінства перетворення маленького безпорадного Сашка в Людину.

Одного разу, коли вони купали малюка, у Наталі зрушилася футболка і показалася западина біля ключиці. Він відчув прилив ніжності і наступного дня подарував Наталі квіти. Вона почервоніла і подякувала Андрію ніжним поглядом.

- Як мало потрібно жінкам!- подумав Андрій.

Наступного дня Наталя чекала  Андрія. Одягнула чисту футболку, помила під руками і провела кулькою дезодоранту, подивилася на себе в дзеркало і довершила свій туалет розчісуванням, посміхнулася своєму віддзеркаленню і залишилася задоволена собою.

День за днем проходили в турботах про малюка в радощах від прорізаних зубок, від перших кроків і слів. Легше стало, коли малюк почав самостійно ходити.

Якось осіннім ранком, на початку жовтня стояло бабине літо. Дерева скидали листя поступово, не бажаючи прощатися з літнім убранням. Земля приймала різнокольорове листя, віддаючи в повітря, неповторний запах падаючого листя .

Наталка з Андрієм поверталися додому з дня народження подруги. На дні народженні Наталя зустріла однокласника. Згадували вчителів, знайомих: хтось встиг одружуватися, хтось вчиться, хтось вже повернувся з армії і працює. Наталка танцювала з однокласником, а Андрій знервувався. З дня народження йшли мовчки.

- Мені не можна танцювати з однокласником? Що ти ще вигадуєш?

Андрій щільно стиснув губи, ніби боявся, щоб не вилетіло різке слово. Наталка замовкла, розуміючи, що зараз його краще не чіпати.

- Я сьогодні ночую у бабусі.