Розділ 1

Розділ 1.

Мобільний телефон дзвонив мелодією відомого шлягеру.

- Я тебе чекаю!

Він вже 15 хвилин стояв біля під'їзду, а вона крутилася біля дзеркала, і робила зачіску.

- Вже йду! - Наталка одягала куртку, на ходу блокуючи кнопки мобільного телефону.

- Мам, я скоро буду!

Мама просила повернутися до одинадцятої вечора.

Прохолодний осінній вітер розтріпав волосся. Поряд з Андрієм їй хотілося бути чарівною. Вони обмінялися новинами. Як легко їй спілкуватися з Андрієм, він розуміє і розділяє її думки, як рідна людина. Вона починає говорити, а він закінчує фразу. А може вони росли, читали книги, ходили в школу тільки для того, щоб зустрітися і ось так сидіти на лавці, вдивляючись у вогні вечірнього міста і цілуватися до нестями. Наталка закрила очі і пригадала, як починалися їхні стосунки. Вони збирали сухе листя у шкільному дворі. Наталка і Андрій нахилилися, набрали повні долоні листя і раптом подивилися один на одного. Цей погляд змусив її зупинитися і посміхнутися у відповідь. Вони продовжували збирати листя, але вона відчувала на собі його погляд озираючись вона зустрічала його теплу усмішку.

Через деякий час він наважився попросити дозволу провести її додому. Взяли квитки на гойдалки на довгих ланцюгах. Було трохи страшно і в той же час весело в ту мить, коли він зловив її ланцюга подивився в очі і сказав:

- Я тебе люблю!

Вона притулилася до нього, відчувши тепло і такий рідний приємний запах, але нічого не відповіла про що пізніше пошкодувала. Згодом вона зрозуміла, що не потрібно соромитися висловлювати свої почуття.

Наступного дня вони зустрілися в школі на перерві, обмінялися поглядами і посміхнулися один одному куточками губ. Після уроків Андрій чекав її в шкільному дворі, акуратно зняв з її плеча рюкзак і повісив поряд зі своїм на інше плече. Вони попрямували в парк. Клен їх вітав жовтим узором листя, ясен яскравими червоними, а берізка, ніби хвилювалася, перебираючи маленьким округлим листям.

- Подивися, який гриб!

- Зірвемо або залишимо, нехай виросте великим.

- Залишимо, може стати в нагоді білочці. Дивись! - Андрій показував у бік дуба, де за віткою промайнув рудий хвіст білки. Вони пішли, утопаючи ногами в опалому листі, а Наталка пересувалася як на лижах, не піднімаючи ніг.

Андрій спіткнувся і впав, але не піднявся, а лежав на м'якому листі, розставивши руки, дивився на небо.

- Наталя, йди до мене!

- Ти збожеволів!

Вони сміялися до нестями, обсипаючи один одного сухим листям.

- Мені так добре з тобою, а коли ми розлучаємося, я задихаюся, мені не вистачає повітря. Давай одружимося!

- Обов’язково, тільки не зараз.

Наталя струшувала з одягу Андрія листя, що залишилося, і ловила себе на думці, що рідніше за людину, вона не знає. Потім вони пішли у Вірменську церкву. При вході на вівтарі стояв букет білих троянд.

- Як на весіллі! - подумала Наталя.

Наталя обернулася і побачила, як до церкви входить весільна процесія. Наречена була одягнена в рожеве плаття, у нареченого такого ж кольору сорочка. Вони помітно хвилювалися, прагнучи робити все правильно, як того вимагав обряд. Наталя з Андрієм відступили у бік і, затамувавши подих, спостерігали церемонію вінчання. Священик говорив, що зараз перед Богом створюється нова сім’я.

- Відтепер ви є єдиним цілим. Вам належить піклуватися один про одного, оберігати і прощати один одному образи. Разом вирішувати як маленькі, так і великі проблеми. Навчитися розуміти і прощати помилки, звикати до відповідальності. Зараз перевага надається грошам і, існує думка, що все можна купити. Проте є такі якості, як доброта, честь, гідність, щедрість, уміння розуміти, співчувати, вислуховувати і не засуджувати. Всі ці чесноти не можна купити, тому що вони не мають ціни. Бажаю вам пронести ці якості, як дарчу чашу і не розплескати. Коли люди люблять один одного Ангели на небесах співають. Любов – це, коли не дивлячись ні на що. Не дивлячись на хвороби, деколи брак грошей, образи, нерозуміння і проблеми ви відчуваєте, що повинні зберегти союз, даний вам Богом. Сьогодні у вас свято, але настануть і будні. Любов – це, перш за все праця. Ви будете йти по життю однією дорогою в горі і радості, багатстві і бідності в працях і відпочинку – РАЗОМ НАЗАВЖДИ, і нехай любов не залишить вас – підсумував священик. Андрій взяв Наталю за руку, а їй здавалося, що ці слова звернені до них.

Коли закінчилася церемонія вінчання, вони підійшли до ікони Святого Миколая.

- Давай, присягнемося завжди бути разом, - запропонував Андрій.

Вони вийшли з церкви, не звертаючи уваги на перехожих, йшли мовчки, не сміючи порушити урочистість побаченого словами.