Равлик Павлик, Який Побував На МІсяцІ

Приємного читання))

Прохолодного літнього вечора, коли дощик рясно окропив землю, зі своєї смугастої хатинки визирнув равлик. Перше, що він побачив, це Місяць. Повний Місяць, який золотом виблискував з-поміж сивого серпанку ріденьких хмар. Равлику, якого, до речі, звали Павликом, здалося, що на Місяці хтось повзає, можливо такий самий равлик, як він, тільки в десятеро більший. І з’явилася у Равлика мрія – вирушити на Місяць!
В цей момент поруч стрибала жаба Клава.
- Привіт, Клаво! – привітався Павлик, – а ти часом не скажеш, як мені на Місяць потрапити?
- На Місяць? – здивувалася жаба, – нащо тобі той Місяць, хіба тут погано? Он, дощик пройшов, скільки вологи навколо – живи й радій!
- Я на Місяць хочу... – мрійливо сказав равлик.
- Тоді я можу віднести тебе до старої чаплі, яка живе на болоті та на моє щастя, єдина у своєму роді не їсть жаб.
Клава швидко доправила малого мрійника до чаплі Тамари.
- На Місяць хочеш? – беззубим дзьобом розреготалася стара чапля, – дурний ти! Он, дощик пройшов така волога скрізь – живи й радій собі тихенько в болоті.
- Я бачив на Місяці велетенського равлика. Дуже хочу з ним познайомитися, – дзвінко вигукнув Павлик.
- Лихо з твоїми бажаннями! – зойкнула Тамара, – тоді я віднесу тебе до мого старого приятеля беркута Івана – він літає значно вище за мене, може й до Місяця вміє.
Беркут сидів високо на дубі. На такій висоті Павлик не бував ще ні разу.
- Ой, як високо! – здивовано вигукнув равлик.
- А на Місяці ще вище! – гордовито сказав беркут.
- Я не боюся туди летіти, я дуже мрію познайомитися з тим велетенським равликом якого я сьогодні там бачив, одразу після дощу.
- Я не зможу доправити тебе аж на Місяць, бо не вмію літати в Космос. Однак, я знаю одне місце, де знаходяться дивні металеві птахи, які з гуркотом летять в саме небо. Я можу доправити тебе до них. Можливо якась з тих птахів збирається на Місяць.
Беркут Іван доправив Павлика на космічну станцію. Тут красувалися велетенські Космічні шаттли. На одному з них було написано «Місія на Місяць!».
Саме до нього поповз равлик.
- Ти летиш на Місяць? – запитав Павлик у гостроверхого корабля, але він мовчав.
- Візьми мене з собою! – благально промовив равлик.
Корабель почав гуркотіти. Наївний Павлик вирішив, що так корабель запрошує його на свій борт і повільно заповз в середину. Раптом космічний шаттл почав голосно гуркотіти, а невдовзі він різко рушив з місця і полетів у Космос. У равлика аж подих перехопило від шаленої швидкості.
Маленький Павлик сховався у свою смугасту хатинку і всю подорож був непомітний. Аж ось гігантський корабель приземлився на поверхню Місяця.
Равлик поволі виповз назовні й був вражений: тут не було ні одного такого самого равлика, як він і той велетенський йому просто привидівся. Натомість Місяць вразив його своєю космічною красою. На поверхні було багато кратерів, долин, гірських хребтів та тріщин. А потім пішов дощ, тільки не такий до якого звик наш Павлик, а метеоритний. Мандрівник ледве встиг сховатися у свою хатинку. Коли метеоритний дощ зупинився, равлик зрозумів, що тут немає ні дерев, ні кущів, ні квітів, ні навіть цілющої й улюбленої для нього вологи, тому він ніяк не міг залишитися тут жити. Павлик ще трохи помилувався дивовижною красою Місяця і поповз на шаттл, щоб повернутися на рідну Землю і вже звідти спостерігати за цим дивовижним світилом та розповідати всім-всім, що він равлик Павлик зі смугастою хатинкою був на Місяці. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше