—Вал,забирай для восьмого столика.
—Це не мій столик,а Ірми!
—Ірма вже пішла.
—Я не розумію,що це за фігня?Вчора треба було її підмінити,сьогодні обслуговуй її столики.Все роблю я,а платня однакова.
—Навіщо,ти мені це кажеш?Йди до директора та кажи йому своє невдоволення.Дістала вже!
—А ось і піду,але для початку свою ротов....вже неважливоооо,я не хочу сваритись з тобою.—я нікуди,звісно, не піду,адже мені потрібна ця проклятюща робота,бо потрібні гроші на квартиру.
Взяла два келиха червоного,віскі й мартіні,та пішла до восьмого столика.Прибрала його й розклала все.І раптом побачила,що до столика підходять знайомі обличчя.
—Валері,хееей.Я й не думала,що сьогодні твоя зміна.Ти ж вчора працювала
—Привітик!Якщо б ти мені передзвонила,Юлько,дізналась б чого так.
—Вибач.В мене не було часу.Справді!
—Ти,що зараз тут з Ісааком?
—Так,він побачив тебе та відійшов до свого брата.Я йому сказала відійти,бо хотіла сказати тобі,що тепер Ісаак-мій хлопець і разом ми дуже щасливі.Ось якось так.
—Омггг.В мене нема слів.Я така щаслива за вас.
—Дякую.Я дуже чекаю,коли я буду щаслива за тебе.Пам‘ятай в тебе дуже добре серце і ти заслуговуєш справжнього щастя.Лише почекай трохи.
—Я вже маю йти інші замовлення прийняти,пізніше підійду.
—Ти справді заслуговуєш!