І знову мені телефонують,думала,що мама,але ні...
—Алло,це ти Шварц?
—Алло,так це Шварц—я не дуже любила,коли мене називали по прізвищу,адже це мені нагадувало про тата
—Ти повна дурепа—і тут я зрозуміла,що це зателефонувала Віка-зірка нашого університету.
—Що вже сталося?
—Ти бачиш,яка вже година?Вже 11:10,а тебе досі немає.Сьогодні ректор призначив нам нового декана і о 11 ми маємо всі з ним познайомитися.Я там ще розумію,що він запізнюється,бо хоче показати,хто тут крутий,а ти чого?Нам через тебе буде повна жопа—і на цьому розмова закінчилась,вона кинула слухавку.
Чого стільки проблем за сьогодні?Господи,що я буду робити,якщо в нас буде новий декан,адже саме завдяки старому-Івану Олександровичу,я могла і вчитися дуже добре,і працювати,і ходити на стажування,адже якщо потрібно було,я могла перездати сесію,піти трохи раніше з пари,а тепер?Що тепер буде?Хай новий декан буде,як Іван Олександрович,будь ласка,я не хочу втратити ні стипендію,ні цю прокляту роботу,ні стажування.Будь ласка,хай буде так.