Вересень.2025 рік
Сьогодні перший день в універі після канікул.Всі такі щасливі,бо це останній рік навчання і вкінці нас очікує практика.Мене це не дуже ощасливлює,бо зайві гроші у вигляді стипендії,мені не будуть зайвими.
Господи,я забула про те,що мала передзвонити Юлі.
Юля-моя напарниця по стажуванню і по життю.Я до сих пір не вірю,що ми з нею познайомилися.Вона стала для мене дуже близькою людиною,якої в мене ніколи не було.
—Алло,Юлько,вибач мене дурепу.Я зовсім забула,що мала передзвонити з цією тупою роботою.Вчора підміняла одну дівчину,я дуже втомилась і одразу заснула,як прийшла.Ти не ображаєшся?!
—Господи,Валері,заспокойся!Звісно я не ображаюся.Ти,що взагалі дурна.
—Фууух.Як минуло твоє побачення з нашим директром?
—Дуже добре.Я знаю,що ти хочеш деталей,але це потім.
—Що там за голос?Ти,що зараз з нииииим?
—Я не можу зараз говорити.Буваййййй.Все розповім потім
—Не забувайте про контрацептивииии.Бувай!
Оххх,як я бажаю їй щастя,адже вона його так заслуговує.Юлі вже 25,а вона до сих пір не знає,що таке справжнє кохання,знає лише,що таке зради.Юля дуже гарна дівчина,особливо всередині