Розділ 6.

Біля нашого столика я побачила…Андрія! Він був досить гарний, у чорному костюмі, аромат парфумів був чудовий-мій улюблений. Що навіть захотілось підійти до нього і поцілувати. Але я втрималась і замість цього промовила:
-Андрій? Ти що тут робиш, звідки ти тут взявся?!
- Спершу, привіт. Я теж щасливий тебе бачити, - я тільки закотила на це очі, але він не звернув на уваги, і продовжив- я прийшов до двох чудових дівчат, які  мене запросили, тому готуюсь провести чудовий вечір. - Слухай сюди, красунчику, досить казки розповідати! Вали давай, у мене тут відбудеться зустріч із чудовим хлопцем, на тебе зовсім немає часу!
- Катю, заспокойся. Це я його покликала, будемо парочками.
Я була в шоці від почутого, і ледь не впала на підлогу, але Андрій мене вчасно взяв за руку, та я її від нього забрала, відштовхнула його і відійшла трохи назад.
-І де твій хлопець? Чи він невидимий?
- А він., - я не знала, що йому казати, та на щастя я помітила хлопця, який заходив всередину, він виглядав чудово: брюнет, мила посмішка, карі очі, біла сорочка, сірий піджак і блакитні брюки-красень пройшов біля нас, я взяла його за руку і притягнула до себе.
- А ось і мій хлопець якраз прийшов. Привіт любий!,- я його обійняла, але він вирішив не бути моїм співучасником. - Uzgunum kızım ama senı tanımıyorum ve zamanım yok( пробачте дівчино, але я вас не знаю і не розумію, у мене немає часу)
Що?Я не зрозуміла, що він сказав? Він забрав від мене свою руку і спокійно пішов до свого столику.
-Чудовий у тебе хлопець. Навіть увагу на тебе не звертає ще й турок-чудовий вибір.
- Андрій замовкни!, - стоп, він сказав турок? Невже це той самий…як його? Арас. - І мої думки перервала офіціантка яка підійшла до нас.
- Ходімо за мною, я проведу вас до вашого столика.
І вона повела нас, де сидів той хлопець. 
Я сіла навпроти нього, а Іра - зрадниця, залишилась із Андрієм. .
.
. Він підвів свій погляд і подивився на мене. В його очах був шок, непорозуміння, зацікавленість, чи мені здалося…
-Gunaıdın, - сказала я, не витримавши його такого дивного погляду, згадала хоч якесь турецьке слово - це, наче, означає привітання... А він лише посміхнувся.
Якби я знала як закінчиться цей вечір, то може б і не пішла на цю зустріч! .

Я дуже хотіла щоб поруч зі мною була Іра!! Але вона зрадницьки і далі сиділа із Андрієм! І тихо за нами спостерігали,я їх помітила! Мій незнайомець і далі дивився на мене зацікавленим поглядом і нічого не промовив!

• 
  .