Розділ 4

Я швидко не роздумуючи штовхнула його в бік і він прокинувся.
-Привіт крихітко. Нарешті прокинулася. -Я тобі не крихітка! Ти, що тут робиш?? Вали звідси!!
- А, що ти нічого не пам'ятаєш?? Вчорашня ніч була чудовою! В мене такої ще ніколи не було. Ти мене вчора так вимотала, що я тільки під ранок заснув. 
Що він  верзе?? Придурок!! Нічого ж не було, так?? І біля столику я помітила записку від Іри «Я в Артема, не сумуйте, чудово вам провести час» Значить ми були самі?!! Невже ми з ним? Ні, цього не може бути, це жах якийсь!! Я обов'язково дізнаюсь правду і покараю цього придурка як хотіла уві сні. .

Я швидко вибралась із його обіймів, хоча це було важко зробити. Щоб злізти з ліжка, мені довелося перелазити через нього. -Крихітко, не йди. Може, знову, все повторимо?? Мені сподобалося,- і він руками притримав мене за талію.
- Руки свої прибери! Для тебе я не крихітка ще раз кажу і нічого не було, ти це чудово знаєш!
- Може було, а може і ні якщо не було то це можна виправити,- і він рукою ніжно провів по моїй нозі точно так само як хлопець уві сні по моїй щоці, невже це він?!!.... Дурниці.
Ну все він нарвався! Я швидко спіймала його за руку і викрутила її йому. -Ай дура, відпусти мене!!, - все таки Ірині уроки не пройшли даремно, обожнюю її.
- Проси пробачення інакше звідси живим не вийдеш! - Ага, зараз. Прямо зараз стою перед тобою на колінах і прошу пробачення, ага.
- Ну гаразд,- я його покинула і так уже достатньо помучила і пішла дарувати помсту його речам!
Взяла його футболку, підійшла до вікна і викинула через балкон на вулицю.
-Ей, ти зовсім ненормальна??
- Така як ти!
Він швидко піднявся з ліжка і пішов до вікна, а я стала позаду його спини, склала його руки за спину і повела до того самого вікна.
-Проси пробачення інакше будеш там де і твоя футболка!
- Боюсь-боюсь!,- я сильніше притиснула його руки- Ааай, гаразд-гаразд, пробач мені, наступного разу буду обережніший, тітонько.
Тітонька?? Яка я йому тітонька? Придурок!! Я швидко його відпустила, надіючись, що більше не побачу.
-Ти…ти….
- Я Андрій.
- Мені всеодно! На очі мені більше не попадайся! Передасиш Ірі мої палкі вітання.
І я швидко покинула цю квартиру і пішла до себе додому, сподіваючись, що більше його не побачу, але як я помилялась….
.
.В ліжку було чудово, так зручно. Але я швидко прокинулась, потрібно йти в університет! Я була б не проти закутатись під своєю улюбленою ковдрою з Андрієм…. Упс... тобто із маленьким плюшевим ведмедиком. Зібравши  всі свої сили, я піднялась із ліжка, одягла свою улюблену рожеву блузку і коротеньку чорну юбку, заплела косички-з розпущеним волоссям не хотілося сьогодні йти. З косичками я теж виглядала досить милою. Красиві блакитні очі, милий носик, гарна посмішка, світле русяве волосся. 

-Проблема психічного розвитку є найбільш актуальною у віковій психології. Ядром теорії психічного розвитку є розкриття його рушійних сил, факторів, що здійснюють вплив на розвиток його особистості…..
- Привіт. Я Вікторія, ти чудово виглядаєш! Можемо стати подругами- розповідь "цікавої" лекції перериває моя сусідка. Вона була гарненькою, довге руде волосся, карі очі. Вона хоче зі мною дружити, супер, одну подругу я вже знайшла, скоріше вона мене. - Привіт, я Катерина. Приємно познайомитись, ти теж дуже гарна. - Дякую, дуже приємно. 
Заняття закінчились і ми пішли до їдальні,сидячи за невеликими столиками, довго розмовляли. Віка розповіла, що хоче стати вчителем. З нею дуже весело проводити час. І за сусіднім столиком ми почули чоловічий сміх, я повернула туди і побачила, що за столиком сидять троє високих, гарних хлопців, вони мені сподобались.
-Катю, навіть не дивись туди. Це королі нашого університету, вони на таких як ми не звертають уваги.
Я відвела погляд, але один хлопець встиг мене помітити. Через деякий час він підійшов до мене. Я зовсім цього неочікувала. 
Він взяв стілець і сів близько біля мене проігнорувавши Віку. .
.
. -Привіт красуне. Не проти щоб ми познайомились ближче ??
- Я взагалі-то тут із подругою, тому вибач,- ми з Вікою швидко піднялись, я відштовхнула від себе цього короля, але він взяв мене за руку.
- Я всеодно від тебе не відстану, ти будеш моя! Забув сказати, я - Алекс, на всякий випадок, щоб ти знала.
- Мені всеодно. А якщо у мене є хлопець??,- він промовчав і я з переможеною посмішкою пішла на вихід із університету. Біля дверей я зіткнулась із хлопцем.
- Вибач, я випадково тебе зачепила,- підвела на нього погляд щоб подивитись хто біля мене стоїть.
І я була в шоці коли побачила поруч із собою Андрія!!
-Нічого страшного. Сьогодні прийдеш до мене, приготуєш вечерю і я тобі пробачу- ось адреса.
Він простягнув мені листок із адресою, я його взяла.
-Відчепись від мене. Краще не чіпай мене зараз! І до тебе я не прийду. - Це ми ще побачимо. Я впевнений, що сьогодні ти обов'язково прийдеш до мене. - Навіть не думай, - я відштовхнула його від себе- Вибачте Ваше Величносте!,- побачила поруч із собою смітник і викинула туди цей папірець, а він лише посміхнувся і пішов. Ненавиджу його!!
Я була уже в Елли, вона сиділа в Інстаграмі і переписувалась з якимось Артуром, цікаво, а Артем про це знає? А я все думала, чи казати їй свій план, чи ні. -Катю кажи, що ти хотіла? Мені дуже цікаво!
І я все таки вирішила їй сказати
-Гаразд. Елл, слухай мене дуже уважно. Мені терміново потрібно знайти хлопця. Бажано на завтра.
Вона звісно була в шоці від почутого, я сама неочікувала, що таке скажу, бідолашна Елла навіть телефон випустила з рук, я сама досі не могла повірити в те, що сказала. Дуже цікаво, яка вийде з цього історія…
.
.